Інститут Трансформації Суспільства
Інститут
Трансформації
Суспільства
українською english
ДІЯЛЬНІСТЬ ІТС 
 
 
 
Європа стрімко правішає: у чому причини та які будуть наслідки?- коментар Соскіна
23 вересня 2019 12:32

Майже уся Європа сьогодні спостерігає небувалий підйом правих сил у політиці. Партії, які раніше вважалися маргінальними, зараз реально претендують на входження до парламенту, а десь – і стати біля керма держави, як у Франції та Нідерландах. Причин цього явища є дуже багато – від занепаду ідей Євросоюзу до великої кількості нелегальних мігрантів, які зупинились у розвинених країнах.


ІА «Вголос» запитало у директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна та у міжнародних експертів Юрія Олійника і Олександра Хари, коли до влади у Європі прийдуть праві, які причини таких настроїв суспільства та які наслідки це матиме для ЄС та Європи загалом.

Із чим пов’язаний ріст рейтингів радикальних політичних сил у Європі?

Юрій Олійник:
Політичний «вінегрет» свідчить про кризу в Європейському Союзі
Розвиток євроскептичних настроїв є закономірним, оскільки європейська інтеграція поряд із низкою позитивних аспектів, які спостерігались протягом 70-х та 90-х років минулого століття, з початком 2000-х років зазнає все більших проблем. Йдеться про посилення нелегальної міграції з країн третього світу, нав’язування у досить ультрарадикальній формі певних неприйнятних для християнських народів цінностей та інші речі. З іншого боку, є несприйняття старого політичного класу, які вже поколіннями є ліберальними і лівими силами. Це все накладається.

Звичайно, це міф, що є якісь хороші помірковані радикали і погані популісти. Є як і праві, так і ліві сили, які більш радикально ставляться до майбутнього Європи і хочуть перебудови. Вони пропонують свої альтернативні шляхи виходу і народ їх підтримує. Разом із ними на цій хвилі здобувають свої рейтинги і популісти, які намагаються спекулювати на цих речах. Наприклад, нашу «Слугу народу» у цьому питанні можна порівняти із «Лігою Півночі» і «Рухом п’яти зірок» в Італії.

Оцей політичний «вінегрет» свідчить про кризу в Європейському Союзі та несприйняття народом того шляху, по якому він іде. Зараз відбувається певна структурна перебудова у Європі.

На цьому фоні Росія намагається профінансувати політичні сили у різних державах, які ще не мають необхідної підтримки, але будуть її здобувати. Це робиться для того, щоб Москва мала вплив на Європу.
Олександр Хара:
У Європі є тренд на неформатних політиків
Я б не сказав, що зараз ми маємо тренд радикалізації. Навпаки, такі настрої були популярними 1-2 роки тому. Можливо, ця тенденція навіть була дещо перебільшеною, як, наприклад, у Франції, де на фоні провальних результатів Франсуа Олланда була створена «страшилка» крайніх правих. Це відбулось для того, щоб обрати людину із соціалістичної партії. Якщо глянути на ключові європейські країни, то я б не сказав, що радикали масово приходять до влади.

Тренд на неформатних політиків – це правда і Борис Джонсон тому підтвердження. Нещодавні вибори у Греції привели до влади доволі поміркованих консервативних політичних сил, у яких немає правих. У Польщі є радикальний ухил, але країна тримається і, найімовірніше, будуть зміни. Тому я не зовсім погоджуюсь із твердженням, що радикали масово приходять до влади у Європі.

Олег Соскін:
Мультикультуралізм закінчується захопленням територій, які належать корінним націям
Це пов’язано із тим, що титульні нації, а Європа вся складається із країн титульних націй, бачать, що їх захоплюють чужинські «орди». Чорношкірі, темношкірі, мусульмани, хто завгодно. Вже давно відомо, що жодного мультикультуралізму немає, це все вигадки і байки.

Мультикультуралізм закінчується захопленням територій, які належать корінним націям. Класичним прикладом може служити те, як албанцями і мусульманами була поглинута частина Сербії, а саме регіон Косово. Це була спланована програма. Підтвердженням цього стали орди переселенців, які є вихідцями із Сирії, Афганістану та інших країн. Зараз за кілька років лише Німеччина прийняла один мільйон таких біженців.

«Здорова частина тіла» у кожній країні почала захищати свою територію. Тим більше, що люди, які рвуться на територію Європи, стоять на набагато нижчому рівні морального, етичного, культурного і духовного розвитку. Вони не асимілюються із націями, серед яких живуть, вони не приймають ні мову, ні духовний складник, ні культуру Європи. Переселенці залишаються чужинським тілом, вони ґвалтують жінок у країнах білої раси, і тому логічно, що люди почали чинити цьому опір. А який найгуманніший метод опору? Вибори! Тому люди хочуть «закривати брами», щоб біженці не могли потрапити на територію європейських держав, все закономірно.
Як це може вплинути на Європейський Союз?

Юрій Олійник:

Передусім це внутрішня проблема всього ЄС. Я вважаю, що скоро відбудеться внутрішня переконфігурація. Цього року Brexit вже дав початок цим настроям, зараз ми маємо великий ризик відходу Греції та інших слабких ланок з Євросоюзу. Поки що Франція і Німеччина тримаються, свідченнями цього є і курс Макрона на перезавантаження Європи, спроби трішки косметично, трішки з новими технічними підходами, але зберегти і відновити європейську єдність.

У принципі ці процеси вже тривають із 2009 року, з моменту пропозиції Конституції ЄС, так званої Лісабонської Угоди, яка була відхилена на референдумах у багатьох країнах. Вже тоді ці проблеми почали наростати, і зараз ми маємо десятиліття єврокризи.

Олександр Хара:

Існує криза європейської ідеї

Однозначно зараз є криза європейської ідеї. Її причинами є невдоволення суспільства економічною ситуацією в Європі, соціальними аспектами та іншим. Звісно, радикали та антиістеблішмент намагаються дещо розхитувати ситуацію в таких країнах на свою користь. Тут також грає роль рука Росії, яка підтримує і підсилює такі сигнали через власні засоби масової інформації. Безумовно, зараз люди не задоволені тією моделлю Європи, яка є зараз. Еліти провідних держав, передусім Німеччини і Франції, пропонують певні варіанти розвитку події, але це не стало наріжним каменем нового курсу розвитку. Яка б ця модель не була, завжди будуть опозиціонери. Наразі євроскептики взяли досить багато місць у європарламенті, і це проблемою для Європейського Союзу.

Олег Соскін:

Теорія соціал-лібералізму є головною причиною усіх негативних процесів у ЄС

Ми бачимо, що зараз відходить у небуття доктрина, яка пропагувала рівність і мультикультурність у Європі. Такі особи, як Меркель і Макрон, дуже нашкодили своїм державам і зовсім не захищають національні інтереси своїх громадян. Такого антинаціонального лідера у Франції ще не було.

Тому я вважаю, що теорія соціал-лібералізму є головною причиною усіх негативних процесів, які відбуваються сьогодні у Європейському Союзі. ЄС зараз не є однорідним, це ми бачимо, і диференціація продовжуватиметься. Я вважаю, що єдиної держави під назвою «Європейський Союз» скоро не стане, особливо після виходу із союзу Великобританії. BREXIT стане дуже важливим кроком на шляху унеможливлення перетворити ЄС на атеїстичну, багатокультурну, а насправді мусульманську, сублімацію. Знищення християнства та корінних ідеалів білої раси – надіюсь, що цей процес буде зупинено у Європі з відходом уже гнилих соціал-лібералів.

Яку роль відіграла радикалізація поглядів суспільства у питанні BREXITу?

Юрій Олійник:

Сама радикалізація поглядів розпочалась фактично вже після підняття питання про BREXIT. Нагадаю, що саме питання референдуму ставилось через бажання народу і протестні настрої, але референдум організовувався консервативною партією на чолі із Терезою Мей. А вже після того через половинчастість окремих політиків почала зростати роль нових, можна сказати, популістичних партій, які пропонували швидкий вихід із ЄС. Наприклад, партія «Brexit», яка за останні кілька місяців з нуля змогла розбудуватись до доволі високого рейтингу і вона, я вважаю, увійде до нового парламенту. Тобто знову ж відбудеться зміна конфігурацій усього традиційного британського політикуму. Йде велика реструктуризація політичних еліт.

Олександр Хара:

Євроскептицизм завжди був традиційним для Британії

Я не бачу радикалізації у русі Brexit, є звичайне незадоволення тією роллю, яку відіграє Великобританія у Євросоюзі. Тут слід відділяти об’єктивне незадоволення і штучно створене пропагандистською кампанією. Тому тут теж, я вважаю, не радикалізація політичних поглядів має значення, а євроскептицизм, який завжди був традиційним для Британії. Великого резонансу у Британії набули ідеї, що можна зробити щось більш привабливе за межами ЄС.

Олег Соскін:

Brexit став відповіддю на цю експансію з боку чужих етносів

Поза сумнівом, радикалізація політичних настроїв населення відіграла дуже важливу роль. Величезна експансія цих «дикунських кочівників» якраз йшла у Великобританію. У них ця ситуація є гіршою, ніж у Європі, адже Британія – це острів і зрозуміло, що велика концентрація мігрантів була б прямою загрозою існування британської нації, їхніх традицій та основ, на яких була побудована ця держава. Я вважаю, що Brexit став відповіддю на цю експансію з боку чужих етносів на їхню територію.

Великобританія вже не могла впливати на ситуацію у Євросоюзі, оскільки їм нав’язувались ті чи інші рішення Німеччиною або Францією. Вони зрозуміли, що втрачають свою національну незалежність. Тому, я вважаю, британці пішли на Brexit і здорові сили перемогли, це дуже позитивне явище. Думаю, це не останній схожий випадок на теренах Європи.

Коли до влади у провідних європейських країнах прийдуть праві?

Юрій Олійник:

В деяких країнах вони певною мірою вже прийшли. Наприклад, можемо згадати «Партію свободи» в Австрії, хоча вона компрометується останнім часом як корупційними скандалами, так і певними зв’язками з Росією. Хоча навіть так звані помірковано-традиційні партії Австрії також не гребують стосунками із РФ.

Ми бачимо, що процес «правішання» триває. У Греції, до прикладу, нещодавно були вибори. У 2012 році дуже багато голосів набрала партія «Золота зоря» та інші праві сили, потім у них пішов «лівий реванш». Щоправда, не йдеться про старі помірковані ліві партії, а про нові радикальні ліві політичні сили. Зараз у них знову право-консервативні сили набрали досить великий відсоток голосів, які будуть аргументом під час формування коаліції.

Такі ж процеси, як би їх не оцінювали, відбуваються в Італії. Єдине, що там дуже багато базується на регіоналістських і частково навіть сепаратистських настроях. Паралельні процеси мають місце у Фінляндії, Швеції і навіть Німеччині. Згадаймо, що Німеччина і Франція – це головні локомотиви Європи, які задають моду іншим країнам, а зараз процеси радикалізації тривають і у них. «Альтернатива для Німеччини» набирає щоразу вищий відсоток голосів, а у Франції ми бачимо прихильність громадян до «Національного фронту».

Не можна стверджувати, що цей процес буде лінійним в усіх країнах Європи (прикладом може бути та сама Греція), але він буде продовжуватись і за наступні десятиліття нас чекає «правішання» в Європі, однозначно. Це саме стосується зараз і США, і Японії, і Бразилії з Індією, де укріплюються радикальні сили. Це своєрідна сучасна мода.

Олександр Хара:

Правоцентристи і зараз є в урядах різних європейських країн, проте немає передумов приходу до влади у Європі правих, яких варто боятись, поки що немає. Ми бачили, як Брюссель, Париж і Берлін реагували на певний правий ухил Польщі, хоча відвертих праворадикалів там не було. Такі сили у країнах Європейського Союзу тримають себе у межах дозволеного.

Олег Соскін:

Певним чином такі сили вже прийшли до влади. В Італії, до прикладу, вони вже жорстко виступили проти мігрантів і мають власне бачення соціальної та економічної політики, яке не збігається із баченням ЄС. Італія – це вже «перша ластівка». Звичайно, така політика цієї країни є невигідною для України, але є те, що є.

Прихід до влади Великобританії Джонсона призведе до величезної радикалізації поглядів і життя у цій країні. Будуть завдані, я вважаю, серйозні удари по лівому лейбористському руху. Я думаю, що розвиток національного руху повинен розпочатись у Греції, адже там було страшне засилля лівих сил. Там були і ЛГБТ-спільноти, і ліві, і соціалісти, і кого тільки не було. Зараз теж до влади підбираються національні праві сили. Серйозна радикалізація має обов’язково торкнутись Північної Європи, де ліберали теж довго при владі. У Данії вже активізувались партії, які відстоюють білий расовий підхід.

Швейцарія теж є дуже націоналістичною країною. Вона перша, до речі, виступила за знесення мечетей, де молодь закликали на молитву. Такий досвід було б корисно перейняти Україні. Треба припинити на нашій християнській території будувати чужинські духовні об’єкти.

Які наслідки може мати така тенденція для Європи?

Юрій Олійник:

Я думаю, що Європа після ультраліберального нахилу буде випрямлятися і нахилятись вправо. Це найбільше стосується цінностей та підходу до побудови сім’ї, культури та країни загалом. Європа буде намагатись повертатись до свого коріння, буде певне закриття країн, відновлення національного суверенітету, і криза ЄС набиратиме обертів. Я думаю, що на 50% ймовірно, що Європа вистоїть, можливо, у зменшеній формі. Найбільш ймовірно, що ЄС встоїть навколо Німеччини, Франції так країн Бенілюксу. Але загалом відбудеться повернення Європи націй.

Олександр Хмара:

Враховуючи, що я не бачу радикалізації політичних поглядів у Європі, а швидше певні окремі її ознаки, то і ризиків я теж не спостерігаю. Все буде залежати від того, який курс візьмуть ключові держави ЄС, а саме Німеччина і Франція. Там можливі такі речі, оскільки населення цих країн зараз є невдоволеним економікою та політичною ситуацією у Європейському Союзі. Звичайно, фактор тероризму залишатиметься на Близькому Сході, а міграція цих жителів є найактивнішою саме до розвинених країн, то такі фактори будуть сприяти поляризації політичних партій, поглядів і сил. Але радикалізації не передбачається.

Олег Соскін:

Це шлях до збереження Європи

Наслідки будуть позитивними тому, що це шлях до збереження Європи. Такі речі зможуть відновити історичні пранаціональні, прарасові, прахристиянські риси характеру. Це також призведе до того, що на першому плані буде реалізація захисту національних інтересів. Не вузько, а інтегрально. І не космополітичного захисту інтересів світового закулісся.

Це в жодному разі не призведе до занепаду Європи, навпаки буде динаміка, конкуренція між країнами, відстоювання національних інтересів. Це піде на користь усій Європі. Вона зможе зберегти свою ментальну, духовну та релігійну ідентичність.

Роман Гурський, ІА “Вголос
[обговорити на форумі] [підписатися на матеріали]

версія для друку
версія для друку

© Інститут Трансформації Суспільства 2004-2019. При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на сайт "Інституту Трансформації Суспільства" є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Контактні телефони: (044)235-98-28      (044)235-98-27