Інститут Трансформації Суспільства
Інститут
Трансформації
Суспільства
українською english
ДІЯЛЬНІСТЬ ІТС 
 
 
 
Позиція Інституту трансформації суспільства щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою 16 квітня 2000 року
ІТС18 березня 2000 13:57

Інститут трансформації суспільства представив власну позицію щодо легітимності та наслідків проведення всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000р. на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Референдум і ми: від громадянської позиції до громадянської дії" ("Феномен референдуму у контексті внутрішнього і зовнішнього буття Української держави і суспільства"), що була проведена в м.Києві. Рішення щодо проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою призводить до наростання в українському суспільстві негативних тенденцій, викликає занепокоєння і тривогу не лише в громадськості України, а й за її межами. І це зрозуміло, оскільки вирішення принципових для суспільства питань шляхом референдуму вимагає глибокого розуміння цих проблем та механізмів їх розв’язання з боку широкого українського загалу, без чого неможливе їх свідоме волевиявлення. До того ж питання, що виносяться на референдум, у правовому відношенні сформульовані невдало, позаяк не виявлені юридичні наслідки реалізації рішень референдуму, якщо він відбудеться. З огляду на це спробуймо проаналізувати ситуацію, що склалася навколо проведення референдуму, і спрогнозувати його можливі наслідки. Деякі аспекти проведення всеукраїнського референдуму По-перше, згідно зі статтею 72 Конституції України "Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області". Потрібно підкреслити, що у Законі "Про Всеукраїнський та місцеві референдуми" не сформульований практичний механізм проведення референдуму та бракує юридичного тлумачення дефініції "народна ініціатива". В Україні об’єктивно існує правовий вакуум щодо практики проведення референдумів. Поняття "народна ініціатива" асоціюється з комуністичним пануванням, коли за часів комуно-більшовицького уряду Й.Сталіна (Джугашвілі), постійно використовуючи терміни "ворог народу" і за "ініціативою трудящих" ув’язнювали та страчували мільйони людей. До речі, практика народних референдумів використовувалася в гітлерівській Німеччині. Цей інструмент успішно застосував для захоплення влади і встановлення диктатури нинішній Президент Білорусі О.Лукашенко. По-друге, в зв’язку з проведенням референдуму виникає безліч запитань, зокрема: яка політична сила виступила ініціатором створення комітетів по збору підписів? які організації фінансують ці комітети? хто їх очолює? яким чином координуються дії комітетів по всій території України? Існує думка, що для збирання голосів використовувалися ресурси обласних та районних державних адміністрацій, а координувалася їхня діяльність безпосередньо керівництвом Адміністрації Президента України. По-третє, Центральна виборча комісія мусить оприлюднити результати перевірки зібраних підписів, оскільки існування та можливість застосування сучасних брудних технологій ставить під сумнів їх достовірність. Наприклад, в Росії були утворені компанії, які на основі паспортних баз даних формували фальсифіковані списки підписів на підтримку того чи іншого кандидата в депутати, отримуючи відповідну грошову винагороду. Запит представників політичних кіл та громадськості України і представників Ради Європи про надання підписних листів для ознайомлення з оригіналами підписів залишився без аргументованої відповіді ЦВК. По-четверте, в законодавстві України взагалі не визначений характер, який матимуть прийняті на референдумі рішення (обов’язковий, дорадчий), а також вірогідні подальші дії Верховної Ради та Президента України за його результатами. Ймовірні наслідки всеукраїнського референдуму 1. Шосте питання референдуму: "Чи згодні ви з тим, що Конституція України має прийматися всеукраїнським референдумом?" у разі позитивної відповіді на нього повністю перекреслить чинне законодавство, сформоване в рамках Конституції, всі рішення виконавчої, законодавчої та судової влади. Таким чином, якщо 16 квітня 2000 року це рішення буде підтримане більшістю електорату, всі закони та Конституція України втрачають свою юридичну чинність. Президент України, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд, прокуратура тощо автоматично стають нелегітимними, їх рішення не матимуть законного характеру. 2. За умов скасування повноважень існуючих керівних органів держави виникає потреба скликання Конституційних Зборів, на які тимчасово покладатимуться функції Верховної Ради та Президента України. Отже, доцільно було б до 16 квітня 2000 року прийняти відповідний закон про Конституційні Збори, який би визначав засади формування, механізм утворення, функції та владні повноваження цього органу, а також розробити проект нової Конституції та процедуру її винесення на всенародний референдум. Однак зрозуміло, що за браком часу та на підставі ухваленого Верховною Радою закону, що тимчасово забороняє проведення референдуму, ці нормативні акти не будуть розроблені. Припустімо, що ВР задекларує Конституційні Збори, тоді постане необхідність виборів та визначення принципу їх проведення (мажоритарний, пропорційний, змішаний, представницький чи ін.). 3. Підписавши Указ про проведення референдуму, Л. Кучма власноруч скасовує інститут президентства в Україні. Таким чином, повністю руйнується механізм прийняття законів в нашій державі, оскільки після референдуму Президент України не матиме повноважень затверджувати або накладати "вето" на закони, ухвалені Верховною Радою. 4. Україна після референдуму фактично перейде в нову якість парламентської республіки, а Конституційні Збори стануть вищим законодавчим органом, першим кроком якого буде розроблення та винесення на всеукраїнський референдум нового проекту Конституції. 5. Численні процедури створення нового органу державного управління та прийняття нової Конституції заберуть як мінімум один рік, отже, здійснення соціальних трансформацій та радикальних економічних реформ буде призупинено. До того ж невизначеним залишається характер майбутнього головного документу держави та його основні положення. Чи будуть у новій Конституції закріплені здобутки української державності, зокрема унітарність, державна українська мова, національні атрибути, приватна власність (у тому числі на землю), права людини, громадянське суспільство, європейські традиції тощо? Яку форму державності проголошуватиме Конституція? 6. Винесене на референдум п’яте питання "Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації, та внесення відповідних змін до Конституції України і виборчого законодавства?" суперечить статті 2 Конституції, яка визначає Україну як унітарну державу, а її територію в межах існуючою кордону цілісною і недоторканною. Тому прийняття цього питання збільшить ймовірність поділу країни на 6 частин: Галичина; Центральна Україна; "сіра зона" (Запорізька, Дніпропетровська, Херсонська, Миколаївська області); зона "російського протекторату" (Харківська, Сумська, Луганська, Донецька області); Крим та вільна зона в районі Одеси. 7. Не можна не зважати й на те, що встановлення влади тимчасових керівних органів в Україні істотно посилить претензії позасистемної опозиції на ключові посади в державі. Формування нового Кабінету Міністрів, Верховної Ради потребуватиме мінімум півроку і призведе до послаблення геополітичного і геоекономічного статусу нашої держави. 8. Проведення референдуму стане поштовхом до повної ізоляції України від Європи, оскільки відома позиція європейських держав щодо невідповідності запланованого референдуму міжнародним правовим стандартам. Таким чином, Україна може бути виключена з Ради Європи і втягнута у формування панслов’янської імперії з центром у Росії, що загрожує існуванню нашої державності. Проведення референдуму означає, що ми по-мавпячому наслідуємо приклад Білорусі, однак відомо, куди її привів цей шлях. Сьогодні Білорусь, попри всі намагання правлячого авторитарного режиму, не визнана демократичними державами, позаяк референдум О.Лукашенка перервав легітимний правовий процес становлення демократичної держави та громадянського суспільства в країні. Недолуга політика владних керівних осіб призвела до економічного колапсу, неймовірної девальвації та інфляції національної валюти. Розвиток Білорусі зайшов у глухий кут, єдино можливим виходом з якого стала втрата її незалежності та об’єднання з Росією. Остаточним знищенням української незалежності стане закриття кордонів з Польщею, Угорщиною і Словаччиною та жорсткі заходи з боку НАТО. Висновки
  • Політичні сили, що стоять на державницьких, патріотичних позиціях, не зацікавлені в проведенні референдуму в Україні. Натомість це вигідно представникам старої комуністичної номенклатури та космополітичних олігархічних кланів, які усвідомлюють нестабільність свого становища і намагаються будь-що зберегти позиції. Їхня політика корелюється з поглядами, що оприлюднюються російськими державними діячами на кшталт В.Жириновського, Е.Примакова, Ю.Лужкова, Б.Березовського, про неспроможність української держави існувати і розвиватися самостійно.
  • Аналіз можливих варіантів подальшого перебігу подій свідчить, що знищення цілісності української держави стане поштовхом для відновлення російської окупації в різних її формах, геноциду українського народу, а також створить некеровану геополітичну ситуацію на Європейському та Азіатському континентах.
  • Референдум загальмує впровадження адміністративної, земельної і податкової реформ в Україні.
  • Він призведе до розгортання таких негативних явищ, як загроза дефолту, стрімке підвищення цін, економічна блокада з боку Росії і, як наслідок, страйки та соціальні потрясіння.
  • Даний референдум запустить ланцюгову реакцію референдумів по всій країні та регіонах. До речі, Верховна Рада Криму вже звернулася до народних депутатів України, обраних від Криму та Севастополя, з пропозицією виступити у Верховній Раді із законодавчою ініціативою про внесення в Конституцію України змін про надання російській мові статусу державної нарівні з українською. Крім того, парламент Криму звернувся до громадян, громадських організацій, політичних партій України і Криму з пропозицією створити ініціативні групи по збору підписів для проведення всеукраїнського референдуму з двох питань: про надання російській мові статусу державної та про приєднання України до союзу Росії та Білорусі. Пропозиції Верховній Раді України прийняти поправки: 1) до статті 80 Конституції України щодо статусу народних депутатів та обмеження їхньої недоторканності; 2) до статті 90 Конституції України про дострокове припинення повноважень законодавчого органу, якщо Верховна Рада протягом одного місяця не сформувала постійно діючу парламентську більшість або не затвердила протягом трьох місяців підготовлений і поданий Кабінетом Міністрів Державний бюджет України. У разі здійснення запропонованих кроків збільшиться частина позитивно налаштованих громадян, підвищиться авторитет Верховної Ради в українському суспільстві і, відповідно, зникне необхідність проведення проголошеного всеукраїнського референдуму, який втратить будь-який сенс.
  • [обговорити на форумі] [підписатися на матеріали]

    версія для друку
    версія для друку

    © Інститут Трансформації Суспільства 2004-2019. При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на сайт "Інституту Трансформації Суспільства" є обов'язковим.
    Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
    Контактні телефони: (044)235-98-28      (044)235-98-27