Інститут Трансформації Суспільства
Інститут
Трансформації
Суспільства
українською english
ДІЯЛЬНІСТЬ ІТС 
 
 
 
Терористичні акти в США: спроба системного аналізу
Олег Соскін, директор ІТС2 жовтня 2001 18:25

11 вересня 2001 р. проведено широкомасштабну терористичну операцію проти Сполучених Штатів Америки. Кілька пасажирських літаків, одночасно захоплених терористами у повітрі, таранили важливі об'єкти в мм. Нью-Йорку і Вашингтоні. Варварська акція спричинила масові жертви серед мирного населення (майже 7 тисяч осіб). Удару завдано по об'єктах, які вважалися символами економічної і військово-політичної могутності Америки - Всесвітньому торговому центру і Пентагону. Такої трагедії світ уже давно не бачив. Увага всього людства зараз прикута до цих подій. Тому зрозумілою є поява цілої зливи експертних оцінок про їх причини й наслідки. Називаються конкретні організації, що можуть бути причетні до терактів, висуваються численні версії. Проте перші спроби аналізу та узагальнень, як на наш погляд, є обмеженими. Вони формують еклектичну поверхневу картину проблеми, не торкаючись її глибинних причин. У нашому дослідженні ми спробуємо поглянути на скоєну терористичну операцію під іншим кутом зору - як на один з елементів більш масштабного явища. Ця терористична операція є яскравим виявом суттєвих протиріч між різними цивілізаційними моделями в умовах швидко зростаючої глобалізації. Глобалізація розвитку на сучасному етапі характеризується діалектичною взаємодією двох тенденцій. З одного боку, інтернаціоналізуються різні сфери суспільного життя (передусім - економічна). Виробництво є ефективним лише за умов максимального залучення ресурсів з інших країн. Кожна країна пристосовує своє господарство до потреб глобального ринку, поступово долаючи монокультурність та спеціалізацію експорту. Відбуваються глобальні інформаційна та екологічна революції. Але, попри кількісні досягнення, якісно глобалізаційні процеси залишаються остаточно невизначеними, неоднорідними. Світова спільнота ще не сформувала чітких ціннісних орієнтирів глобального розвитку. З іншого боку, в глобалізаційному процесі посилилися та загострилися суперечності між різними моделями його розгортання. Ці моделі відображають два цивілізаційних підходи до глобалізації. Перший підхід репрезентований країнами трансатлантичної цивілізації, що має дві складові - євроатлантичну й америко-атлантичну. Найбільш потужною і динамічною частиною трансатлантичної цивілізації є США, що разом із Канадою та Південною Америкою формують америко-атлантичну складову. Основною ознакою трансатлантичного підходу є орієнтація на людину як найвищу цінність буття. На цьому грунтуються ідеали всіх суспільних процесів: демократія, громадянське суспільство, ринкова економіка, приватна власність, правова держава. Другий підхід висувають представники азійсько-борейської цивілізації, ядром якої є Росія. До азійсько-борейської цивілізації належать також Китай та деякі азійські країни, в т.ч. арабські. (В Японії азійсько-борейська культура існує в сублімованому вигляді.) Для цієї цивілізації характерний пріоритет держави, яка справляє визначальний вплив на життя суспільства загалом та кожного індивіда зокрема. Людина тут є пішаком в обіймах можновладців. Суспільним ідеалом азійсько-борейської культури можна вважати "мурашник", де держава виступає як "матка", навколо якої точиться життя всіх індивідів та структур соціуму. Ми вважаємо, що суперництво (іноді - гостре) двох вищеназваних підходів власне і формує основні суперечності глобального процесу (і загалом існування людства). Іде боротьба за те, яку з двох цивілізаційних моделей, а відтак - який центр впливу, оберуть інші країни (регіони) світу. (Ареною цієї боротьби, зокрема, є арабський світ, який наразі не виробив власної моделі. Частина арабських країн стала на шлях трансатлантичного розвитку, проте більшість тяжіє до азійсько-борейської моделі. Тож арабський світ є геополітично розколотим.) У ході суперництва в економічній сфері трансатлантична цивілізація виявила значну перевагу. Економіка країн, які обрали цю модель розвитку, набагато потужніша за економіки азійсько-борейських держав. Особливо це стосується Сполучених Штатів Америки - лідера світового господарства, що впевнено виступають оплотом трансатлантичної цивілізації. Спираючись на окреслений вище цивілізаційний підхід до виявлення причин терористичної операції у США, спробуємо сформувати уявлення про її організаторів. Для цього проаналізуємо, за яких умов стало можливим здійснення цієї масштабної акції. Кадрове і організаційне забезпечення По-перше, захоплення і точне виведення на цілі кількох літаків потребувало ретельно відібраних і добре підготовлених виконавців. Це були досвідчені холоднокровні диверсанти-професіонали, які спромоглися миттєво вбити членів екіпажу самими лише ножами. Терористи, безумовно, мали високу льотну і технічну підготовку, важливою складовою якої було пілотування саме "Боїнгів". Адже невідомі камікадзе в перші секунди після знищення пілотів відключили т.зв. "транспондери" (системи автоматичного стеження за літаком з землі). Пілот-початківець, що навчався в "аматорській" школі, звичайно, не міг би цього зробити. Крім того, для зруйнування хмарочосів, за висновками інженерів-будівельників, потрібно було скерувати літак у конкретну частину будівлі, що також не під силу початківцю-аматору. Нарешті, майбутні смертники, без сумніву, довго готувалися до операції морально і психічно. Вони, вочевидь, вважали вбивство тисяч людей подвигом, відчували себе обраними для почесної культової місії. Такі психологічні настанови є результатом не просто фанатичної віри та войовничої пропаганди, а складної системи морально-психологічного виховання (на кшталт японських шкіл "камікадзе", заснованих на філософії і етиці самураїв). Ця система передбачає ретельний добір кандидатів і клопітку роботу висококваліфікованих психологів. Звертаємо увагу: підготувати 20-40 (враховуючи дублерів) фанатичних смертників і одночасно високопрофесійних пілотів-бойовиків - надскладне завдання, нездійсненне для підпільної екстремістської групи. По-друге, планування і керівництво операцією здійснював потужний штаб, що, вочевидь, користувався сучасними технічними засобами. У складі штабу, зокрема, мали бути: 1) високодосвідчені організатори терактів та/або офіцери спецслужб, що займалися диверсіями; 2) висококваліфіковані авіаштурмани й інженери, які точно розрахували маршрути польоту захоплених літаків аж до точки їх влучення в будівлі; 3) професійні психологи та психоаналітики; 4) фахівці в галузі інформаційних технологій. По-третє, значна кількість людей потрібна для прикриття операції, підготовки документів, житла і транспорту, фінансового забезпечення тощо. Серед цих людей неодмінно мали бути завербовані співробітники американських компаній і державних установ. Наприклад, на змову вказують такий факт: відбулося одночасне оволодіння літаками, що потребувало гарантованого замовлення квитків на конкретні дати і рейси. Експерти вказують і на ймовірний зв'язок терористів з працівниками служби безпеки аеропортів. Планування і підготовка Рівень стратегічного і тактичного планування є надзвичайно високим, адже необхідно було, по-перше, передбачити альтернативні варіанти дій, непередбачувані обставини та ін., по-друге, скоординувати діяльність десятків учасників акції в різних кінцях США. Це, зокрема, потребувало збору і аналізу великого обсягу інформації та вміння застосувати її для конкретних специфічних потреб. Приміром, самий лише вибір об'єктів для удару є дуже точний і вмотивований. Зрозуміло, що на планування і підготовку такої операції штабу знадобилося принаймні кілька років. Фінансування Безумовно, проведення настільки складної і масштабної терористичної акції повинно було мати відповідне фінансування - мова може йти про десятки мільйонів доларів. Значні кошти були витрачені, по-перше, на підготовку виконавців, оперативні потреби та діяльність штабу, по-друге, на проживання терористів в США, якщо врахувати, що вони - іноземці і повинні мати легальні документи, вмотивовані легенди тощо. До того ж американські банки суворо контролюють фінансові операції іноземців на предмет "відмивання брудних грошей". Тому перерахування і використання коштів мусило бути легальним, що потребує додаткових витрат. Змальований нами орієнтовний "портрет" замовників терактів 11 вересня свідчить, що завдати цього потужного удару могла лише організація, можливості якої співставні з можливостями спецслужби великої країни (або навіть кількох). Ми переконані, що групи, які згадуються ЗМІ у зв'язку з акцією, не могли їх організувати через відсутність відповідного досвіду і фінансування. Ці купки екстремістів, вочевидь, просто використовують людське горе для власної PR-"розкрутки", а проголошуючи свою "відповідальність", вони сприяють справжнім винуватцям. Створюється своєрідна "димова завіса" з хибних повідомлень, на які спецслужби і мас-медіа змушені реагувати. Малоймовірною є й причетність до терактів таких ісламських країн, як Ірак, Іран, Лівія тощо. Вони явно не мають вищеперелічених можливостей. Особливо смішно виглядає "авторство" палестинських терористів. Адже існування палестинської автономії забезпечують власне Сполучені Штати, утримуючи Ізраїль від рішучих дій. Зрештою, всі ці мусульманські сили реально програють від послаблення американського впливу (кожна по-своєму). Яка б структура не здійснила теракти, її цілі виходять далеко за межі ймовірної "помсти" чи привернення уваги до своїх політичних вимог. Мета цієї серйозної операції стає зрозумілою лише в контексті геополітичної ситуації на планеті, коротко змальованої вище. Теракти (фактично - напад) на США не можна розглядати інакше, як удар по всій трансатлантичній цивілізації. І завдати цього удару могла лише інша, азійсько-борейська цивілізація, оскільки на планеті є тільки два "гравці". Ця друга цивілізація кревно зацікавлена в уповільненні зростання трансатлантичної спільноти, (особливо її америко-атлантичної складової), усуненні нерівномірності глобального розвитку. Вона мусить довести, що азійсько-борейська модель є конкурентноспроможною і не гіршою, а її здатність опиратися загрозам - не меншою за трансатлантичну. Адже привабливість останньої для країн "третього світу" полягає не лише в рівні економічного розвитку, а й у його стабільності. Викладені теоретичні висновки можна обгрунтувати, проаналізувавши економічні та політичні наслідки терористичної операції в США. Економічні наслідки 1. Завдано сильного удару по світовій фінансовій системі, центром якої є США. Внаслідок терактів на тиждень припинили роботу провідні біржі і банки в Нью-Йорку. Фізично знищені або зазнали серйозних втрат потужні фінансові компанії, розташовані у Всесвітньому торговому центрі. Найважливіше, удар по Америці спричинив падіння курсу долара, який є світовою валютою, і акцій американських компаній. Такий розвиток подій безпечний лише для країн, що мають великий економічний вплив, проте не є глибоко інтегрованими до світової фінансової системи. (Вартість їх валют забезпечується не доларовим резервом, як в Україні і більшості країн Європи, а значними запасами дорогоцінних металів. У такій ситуації вони, навпаки, виграють від трагедії: їх економіки залишаться стабільними на фоні загальносвітового потрясіння. 2. Оскільки влада Сполучених Штатів вважає винуватцями трагедії арабів та мусульман, то цілком реальною є військова операція проти однієї з країн Близького Сходу чи Азії. Ці очікування призвели до зростання світових цін на нафту у перші дні після терактів, адже конфлікт може зачепити найбільших її експортерів (принаймні опосередковано). В результаті виграли інші, неарабські, країни, що експортують нафту. Тим більше, ціни на нафту, що існували до трагедії, для таких експортерів були невигідними. Собівартість їх нафти вища за собівартість нафти з Перської затоки, вони досягають рентабельності видобутку, лише тоді, коли ціна за 1 барель перевищує $21. Для подолання нафтової кризи, як відомо, OPEC довелося збільшити видобуток. 3. Подолання наслідків терористичного удару вимагає від США великих капіталовкладень. Ці ресурси за нормальних умов розвитку були б інвестовані у зарубіжні країни, адже Сполучені Штати - найбільший інвестор на планеті. В аналогічній ситуації опиняться також потенційні інвестори з ін. західних країн - їх гроші були вкладені в американські цінні папери, отже, вони їх частково втратять. Тому удар по США означає зниження інвестиційної активності загалом у світі і, відповідно, уповільнення глобального економічного зростання. Це стосується й України, позаяк американські інвестиції відіграють значну роль у розвитку нашої економіки. Таким чином подібні дестабілізаційні процеси є вигідними тим країнам, що раніше поступалися США і Євросоюзу у конкурентній боротьбі на ринку капіталів. Зокрема тим країнам, які останнім часом активно вкладають гроші у країни Східної Європи та СНД, прагнучи до контролю над простором колишнього економічного блоку РЕВ (Ради Економічної Взаємодопомоги). Політичні наслідки 1. Цілком вірогідно, що, заглибившись у вирішення внутрішніх проблем, Сполучені Штати зменшать свою миротворчу діяльність, допомогу "молодим демократіям", протидію диктаторським режимам тощо. Від інтеграційних процесів у Східній Європі будуть відвернуті й країни НАТО - партнери і союзники США. Це може позначитися й на Україні, яка розраховує на американську підтримку в процесі своєї інтеграції до євроатлантичної спільноти. Крім того, зовнішня політика США тепер дещо дискредитована, а з нею - й американські інтеграційні ініціативи. Адже могутність і безпека Америки були важливим підгрунтям її лідерства у світі. Якщо ж США не в змозі убезпечити себе від таких ударів, то чи здатні вони захищати інших, виконувати свої союзницькі зобов'язання? Ці загальнополітичні наслідки вже мають конкретні прояви:
  • У результаті терористичної операції фактично зірвано саміт "Україна - ЄС". який проходив 11 вересня в Ялті. Представники Євросоюзу терміново залишили його, не уклавши конкретних угод, зокрема очікуваного плану конкретних двосторонніх дій з інтеграції України до євроатлантичних структур. (Утім, навіть якби документ і підписали, його реалізація за теперішніх умов була б ускладненою.) Крім того, тепер під питанням опиняється проведення запланованої зустрічі керівників України і МВФ/Світового банку. Таким чином, вироблення механізмів інтеграції України до Європи загальмоване на невизначений час.
  • В аналогічній ситуації можуть опинитися і країни Східної Європи, зокрема Балтії, що претендують на вступ до НАТО. По-перше, зменшиться політична й економічна підтримка процесу їх входження до цих структур. По-друге, невідомі терористи наочно продемонстрували країнам-кандидатам слабкість трансатлантичної системи безпеки.
  • Відвернено увагу США і Європи від такої важливої події, як президентські вибори у Білорусі. Адже теракти сталися наступного дня після оголошення "перемоги" диктатора О. Лукашенка. Оскільки білоруська громадськість і опозиціонери заздалегідь передбачали цю фальсифіковану перемогу, вони готували кампанію протесту, розраховуючи на активну підтримку інших країн, передусім США. Після жахливої акції в Америці це стало проблематичним. До речі, підтасовування результатів виборів - лише один аспект проблеми під назвою "Лукашенко". Невідомо, як цей комуно-фашистський діяч поведе себе в новій міжнародній ситуації. Тепер, коли він вчергове продовжив свої повноваження, йому знадобляться нові політичні ресурси для підтримки своєї влади і консолідації населення навколо неї. Одного "внутрішнього ворога" у вигляді демократичної опозиції вже, очевидно, буде замало. Цілком імовірно, що "бацька" знайде собі зовнішнього ворога. Наприклад, якусь маленьку балтійську країну, що її він зможе переможно завоювати... Таким чином, терористична операція 11 вересня, безумовно, спричинить зменшення інтеграційних зусиль США і їх союзників у Східній Європі. Цього, як відомо, давно прагне країна, що вважає цей регіон зоною своїх стратегічних інтересів і єдина протестує проти розширення НАТО, єдина підтримує диктатора Лукашенка. 2. Іншим політичним наслідком терактів у США є створення у світі ситуації напруги, різкого підвищення силового потенціалу основних країн. Збройні сили Америки вже готуються до удару по винуватцях трагедії, громадськість Сполучених Штатів, за даними опитувань, рішуче налаштована воювати. Союзники по НАТО підтримують США у цих намірах, пообіцявши їм, зокрема, військову допомогу. З іншого боку, готуються до війни й країни, що можуть стати об'єктом удару, їхні союзники, сусіди тощо. Таким чином, загострення глобального цивілізаційного змагання, про яке йшлося вище, набуло цілком конкретних обрисів і може спричинити такі зміни:
  • США та їх союзники різко погіршать стосунки з арабськими та іншими мусульманськими країнами, ймовірною є війна проти якоїсь з них. Вочевидь, істотно утрудняться економічні й культурні зв'язки арабів з країнами євроатлантичної спільноти. Усе це вигідно країні, яка, починаючи з 60-х років постійно претендує на роль "третьої сили" на Близькому Сході, патрона антиамериканських настроїв у регіоні. Вона очікує, що араби, ображені американською помстою, кинуться до її "обійм". Це, зокрема, може виявлятись у постачанні зброї військовим режимам у Лівії та Іраку, з якими згадана країна підтримує чудові стосунки.
  • Теракти яскраво продемонстрували, що створювана сьогодні в США нова система протиракетної оборони (НПРО) не є гарантією від нападу на Америку (незважаючи на її високу вартість). Відтак ця програма є скомпрометованою в очах громадськості США, чого й прагнули деякі країни, що виступають за "військово-політичний паритет" і "двополюсність" у світі.
  • Імовірно, посиляться мілітарні тенденції у світовому розвитку, почнеться нова "гонка озброєнь". Це надзвичайно вигідно для країн, у господарстві яких домінує потужний військово-промисловий комплекс, а "цивільна" готова продукція є здебільшого не конкурентоздатною на зовнішньому ринку. 3. Стан світової напруги змінить не лише воєнно-політичне, а й внутрішнє суспільно-політичне життя країн. Посилиться роль держави, армії і спецслужб. З міркувань безпеки будуть, вочевидь, обмежені деякі права й свободи, утиснені певні політичні сили (наприклад, політичні організації нацменшин) тощо. Тому удар по США можна розглядати як "глобальне закручування гайок", глобальний удар по демократичних цінностях і громадянському суспільству. Це, зокрема, може вилитись у таке:
  • Оскільки будь-яка дія породжує протидію, у відповідь збільшиться активність різних терористичних груп. Вони усвідомлять, що на них звертають увагу, їх розглядають як політичний фактор (саме це є сенсом терору; людські жертви і руйнування - лише засіб). Таким чином, можна очікувати "саморозгортання" світового тероризму.
  • В атмосфері підозри і ворожнечі, зрозуміло, краще почуватимуться правлячі еліти тих країн, для яких демократичний устрій є нетрадиційним. Ці еліти опиняться "у своїй тарілці", вони готові до таких змін краще за цивілізований світ. Адже вони зможуть виправдовувати "загрозою тероризму" тоталітарну політику щодо власного народу, геноцид окремих етнічних груп (наприклад, у Чечні і Дагестані). Згадаймо, що вибухи в Росії 1999 р. "повісили" на ісламських терористів, хоча жодних доказів цьому не було. Тепер, вочевидь, "ваххабітів" можна звинувачувати у всьому, в т.ч. у причетності до терористичної операції в США.
  • Посилення ролі спецслужб у будь-якій країні підвищить соціальний і політичний статус керівників цих структур. На таємну діяльність виділятимуться додаткові кошти. Тому не можна виключати особистої зацікавленості керівників якоїсь спецслужби у світовій напруженості, можливо навіть - міжнародної змови "лицарів плащу й кинджалу". Отже, головний наслідок терористичної операції 11 вересня - послаблення впливу США на міжнародній арені, зміна пріоритетів та інтенсивності їх зовнішньої діяльності. У світі може утворитись певний вакуум впливу. Його неодмінно спробують заповнити країни, які особливо активно виступають проти домінування трансатлантичної моделі розвитку і однополюсності світового порядку. Зміцняться реакційні, тоталітарні сили, яким Америка ефективно протидіяла протягом останнього десятиліття. Таким чином, виникла загроза світовій демократії, загроза світовому прогресу. Сполучені Штати Америки, на нашу думку, повинні осягнути всю глибину проблеми. Як це не важко, їм слід піднятися над конкретним, себто над болем і стражданням тисяч людей, і, зрозумівши загальне, діяти обережно і виважено. Слід зрозуміти, що трансатлантичну цивілізацію затягують у пастку, потрапивши до якої вона може самознищитися. Американці та їх союзники мусять уникнути пропонованої їм диявольської гри "удар на удар". В противному випадку, чергові криваві прояви цивілізаційних суперечностей не забаряться. Ситуація змушує всі прогресивні сили світу об'єднатися проти нової глобальної загрози. Міжнародне співробітництво в галузі безпеки має вийти на якісно новий рівень. Це особливо актуально для України. Маємо якнайшвидше переосмислити і чітко визначити наш геополітичний статус. Адже світ уже ніколи не буде такий, як до терактів у США - він, як зазначено вище, став небезпечніший. Тепер "нейтральний" (читай - безхребетний) статус України може перетворити її на арену нових цивілізаційних зіткнень. Ми де-факто завжди належали до західної, євроатлантичної культури. Настав момент закріпити цю належність, зробити остаточний формаційний вибір і негайно розпочати реальну інтеграцію до Північно-атлантичного альянсу і Європейського Союзу. До того ж політичні обставини для цього сьогодні дуже сприятливі. Подання заявки на вступ до НАТО недвозначно продемонструє на чиєму ми боці. У тяжкий для Заходу момент там зрозуміють наше прагнення до безпеки й стабільності. Своєю заявкою Україна може й повинна почати нову фазу трансатлантичної інтеграції, адекватної до останніх змін. Звичайно, формальну заявку слід підкріпити рішучими кроками, які б продемонстрували реальну європейськість української влади: прозорість політики, відданість демократичним цінностям, правовий характер держави. Конкретним механізмом возз'єднання України з євроатлантичною спільнотою може бути формування регіональних систем безпеки і співробітництва у Центрально-Східній Європі. Мусимо об'єднати зусилля з сусідніми країнами, що опинились в аналогічній геополітичній ситуації. Йдеться, зокрема, про утворення Балто-Чорноморського економічного і військово-політичного альянсу. Таке об'єднання пришвидшить інтеграцію всіх його членів до Євросоюзу і НАТО. В майбутньому альянс може стати повноцінним регіональним підрозділом цих євроатлантичних структур. Наголошуємо: в ситуації, що склалася, діяти треба негайно й рішуче. Якщо ж Україна зволікатиме з вибором, тоді європейська спільнота може зробити свій, і вже остаточний вибір - винести Україну "за дужки" трансатлантичної цивілізації. Олег Соскін, Директор Інституту трансформації суспільства, доктор економіки
  • [обговорити на форумі] [підписатися на матеріали]

    версія для друку
    версія для друку

    © Інститут Трансформації Суспільства 2004-2018. При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на сайт "Інституту Трансформації Суспільства" є обов'язковим.
    Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
    Контактні телефони: (044)235-98-28      (044)235-98-27