Інститут Трансформації Суспільства
Інститут
Трансформації
Суспільства
українською english
ДІЯЛЬНІСТЬ ІТС 
 
 
 
Шлях до НАТО: литовський досвід та українська перспектива - круглий стіл в Одесі
ІТС25 грудня 2008 22:04

18 грудня 2008 року в Одесі в рамках новоствореного Одеського науково-інформаційного центру євроатлантичної співпраці (ОНІЦЄС) відбувся круглий стіл за участю литовських дипломатів – пана Лінаса Лінкявічуса, Посла Литовської Республіки в НАТО; пана Генадіюса Мацкяліса, заступника Посла Литовської Республіки в Україні; представників Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України; керівників Одеської обласної та міської влади, Одеського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту трансформації суспільства; провідних українських експертів; викладачів і студентів вищих навчальних закладів, директорів загальноосвітніх шкіл та вчителів, засобів масової інформації Одещини.
 

На фото: Лінас Лінкявічус (праворуч), Генадіюс Мацкяліс, Олег Долженков



Запитання представника засобів масової інформації Одещини: Вельмишановний пане Посол, скажіть, будь ласка, чи вплине вступ України до НАТО на  відносини з Росією?
 
Відповідь Лінаса Лінкявічуса, Посла Литовської Республіки в НАТО: Я пам’ятаю як у 2001 році, ще до вступу Литви до НАТО, з боку Росії не було великої уваги до нашої країни. Контакти Литви із Росією були слабкими. Вони мали місце здебільшого на рівні литовських місцевих громад із Калінінградською областю. Після того як у НАТО було оголошено, що Литва може стати членом Північноатлантичного альянсу, відразу загострилася увага Росії до Литви. Почали лунати погрозливі виступи від екс-Президента Російської Федерації Бориса Єльцина, але психологічно це вже було не дієво. Вийшло навпаки, Росія почала до нас ставитися з більшою повагою, відносини між двома країнами набули більшої виваженості та прагматичності.
 
Запитання Антона Ананьєва, проректора з науково-педагогічної роботи ПДПУ ім. К.Д.Ушинського: Вельмишановний пане Посол, існує таке твердження, що перш ніж подавати заявку про вступ до НАТО Україна має відповідати натовським стандартам,  і передусім це стосується збройних сил. Як Литовська Республіка модернізувала свої збройні сили? Які шанси має Україна впоратися із таким завданням?
 
Відповідь Лінаса Лінкявічуса, Посла Литовської Республіки в НАТО: У НАТО не має буквальних вимог, у тому числі щодо військової техніки. Тому існує багато прикладів. Є країни, які орієнтуються тільки на західне виробництво озброєнь. Тендери і конкурси на їх закупівлю є відкритими. Приміром, Греція та Італія закупили бронетехніку в Росії. А якщо говорити про стандарти НАТО, то вони передусім стосуються спілкування між військовими, їх вишколу і підготовки, системи зв’язку, оскільки повинна бути координація дій. Приблизно 50% військового бюджету країни повинно залучатися на соціальну складову, на персонал. 25% військового бюджету країни повинна складати модернізація ЗС. Інші відсотки від військового бюджету країни займає забезпечення, харчування, озброєння і т.д.   
 
Коментар Марії Кулікової, заступника директора Крижанівського НВК „ЗОШ І-ІІІ ст. – ліцей” Комінтернівського району Одеської області: Я дуже вдячна організаторам заходу, які запросили на сьогоднішню зустріч пана Лінаса Лінкявічуса, Посла Литовської Республіки в НАТО та інших поважних експертів і науковців. Ми отримали багато інформації, у тому числі з перших рук. Ідея інформування населення щодо НАТО та ЄС дуже важлива, особливо на регіональному рівні: в районах, малих містах та селах.
 
Ірина Жовта, завідувач сектору інформації і комунікацій Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України: Нині планується створити базовий курс з питань євроатлантичної інтеграції для вищих навчальних закладів. Міністерство науки і освіти відповідальне за розробку тем з питань євроатлантичної інтеграції і впровадження їх у шкільні курси, а також за можливість організації відповідних факультативів у загальноосвітніх школах. На рівні районів такими питаннями повинні займатися районні державні адміністрації. Сьогодні держава, проводячи інформаційну кампанію щодо НАТО, не йде шляхом піару. Якщо б питання стояло, наприклад, так, що ми повинні увійти до НАТО через два місяці, то були б залучені кошти, відпрацьована потужна піар-кампанія і вже за два місяці мали 50% прихильників НАТО. Але ми йдемо демократичним шляхом. В питаннях інформування населення потрібно вести діалог на рівні місцевих громад. Багато залежить від консенсусу політичних партій і їх керівництва, вважає завсектору інформації і комунікацій НЦЄІ.
 
Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства: Наша мета – в кожному районі налагодити співпрацю із школами, керівництво яких вже готове до діалогу. Наприклад, невдовзі після відкриття Вінницького науково-інформаційного центру євроатлантичної інтеграції Інститут трансформації суспільства разом із ВОО МГО „Україна-Польща-Німеччина” провів у Вінниці інтерактивний семінар „Взаємодія місцевої влади та освітянської спільноти заради формування європейськи орієнтованого громадянського суспільства”. Його учасниками були представники райдержадміністрацій області, а також директори шкіл із різних районів Вінниччини. І ми зрозуміли, що бажаючих сформувати у себе в районі спеціалізовані класи з євроатлантичної інтеграції достатньо. Дуже важливим фактором сприяння й допомоги у цьому процесі є позиція міських голів і голів районних  держадміністрацій.
 
Деякі люди не можуть позбутися міфу про агресивність блоку НАТО. Але не потрібно забувати, що агресивнішого блоку, ніж Організація Варшавського договору, світ не знав. У 1956 році угорський народ вимагав від свого керівництва перетворення суспільного ладу і переходу до демократичної системи, виходу Угорщини із Варшавського пакту. Але ВД не дозволила цього: радянська армія у вуличних сутичках із цивільним населенням продемонструвала агресію, яка призвела до 4 тис. смертей. Варто додати, що 35 тис. цивільного населення Угорщини було кинуто за грати у тюрми і виправні зони. У 1968 році у Чехословаччині було проголошено розширення свободи слова та друку, почали проводитись економічні трансформації. Незважаючи на запевнення чеської влади щодо невиходу із Варшавського договору, реформи були придушені шляхом уведення до Чехословаччини 500 тис. солдатів країн Варшавського договору.
 
У 1968 році була проголошена доктрина Брежнєва, відповідно до якої СРСР мав право втручатися у внутрішні справи соціалістичних країн для захисту соціалізму.
 
Коментар Лариси Гордієвської, директора ЗОШ №85 (м. Одеса): Сьогодні мені стало зрозуміло, що я на правильному шляху визнання євроатлантичного майбутнього України, хоч у своїй анкеті, яка заповнювалася на початку заходу, я відмітила, що не визначилася. Я мала справу із спеціалізованим курсом „Євро студія”. Але практика впевнила мене в тому, що потрібно створювати не курси, а клуби, де діти могли б не просто слухати і читати, а вести діалог і спілкування.   
 
У мене складається таке відчуття, що чим менше людина освічена, що, на жаль, зустрічається в Україні, чим менше вона інформована, тим гірше для держави. Бідним легше керувати і нав’язати йому ідею. Подивіться українські ЗМІ. Інформація про європейську і євроатлантичну інтеграцію подається там згідно з відданістю хазяїна телевізійного каналу тій чи іншій політичній силі, а не курсу Української держави.
 
Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства, продовжуючи тему висвітлення у ЗМІ тематики щодо НАТО, проаналізував деякі показники «Всеукраїнського соціологічного дослідження ставлення українських громадян до євроатлантичної інтеграції України», де загострив увагу присутніх на основних положеннях методології, розробленої Інститутом трансформації суспільства. Дослідження проводилося Соціологічним консорціумом, до складу якого увійшли керівники науково-дослідних, експертних та університетських соціологічних центрів із різних регіонів України. Дослідження виявило, що 30% населення України сьогодні б проголосували на референдумі за вступ України до НАТО (у квітні ц.р. ця цифра становила 16%).
 
Запитання Марини Яковлевої, доцента кафедри теорії та методики практичної психології ПДПУ, директора Одеського науково-інформаційного центру євроатлантичного співробітництва: Маю таке запитання довельмишановного пана Посла. Як відомо, основним для країн НАТО є безпека. Однак важливим поняттям також є інвестиції. Як із Брюсселю бачать посилення інвестицій в економіку України? Як надалі розвивати економічну складову у відносинах Україна – НАТО?»
 
Відповідь Лінаса Лінкявічуса, Посла Литовської Республіки в НАТО: У зовнішній політиці Литви до 2004 року було два пріоритети – інтеграція до НАТО і ЄС. Ці пріоритети були рівнозначними, ми їх не розділяли. Але ці шляхи різні, хоч і паралельні. Інвестиції пов’язані з безпекою безпосередньо, оскільки інвестиції заходять у країну тільки з гарантією на подальший розвиток. Оскільки в Литві процес інтеграції в ЄС і НАТО відбувався одночасно, складно сказати, що саме вплинуло на зростання рівня інвестування в країну. Але однозначно можна стверджувати, що інвестицій у країні побільшало, змінилася структура економіки. Литовська Республіка вже в ЄС, і проблеми світової фінансової кризи вирішуємо спільно. З бюджету Європейського Союзу Литва отримує допомогу в 1 млрд. євро. Її значна частина спрямовується в галузь сільського господарства.        
 
Запитання Олега Соскіна, директора Інституту трансформації суспільства: Вельмишановний пане Посол, скажіть, будь-ласка, яке Україні потрібно виконати „домашнє завдання” для якісного розвитку відносин із НАТО?
 
Відповідь Лінаса Лінкявічуса, Посла Литовської Республіки в НАТО: Стосовно діалогу України з Північноатлантичним альянсом можу сказати, що ПДЧ – це свого роду бюрократичний план, який має свою структуру, допомагає вести діалог і т.д. Литва отримала такий план у 1999 році. Але маючи План дій щодо членства в НАТО, наша країна не мала того, що наразі має Україна. Нам не було надано чіткої обіцянки, що Литва буде країною – членом НАТО, не діяла  Рада Литва – НАТО, не працювали постійні  робочі групи. Насправді Україна має багато напрацювань з Альянсом. На засіданні у Бухаресті в грудні 2008 р. міністри закордонних справ НАТО не прийшли до загального думки щодо миттєвої потреби надання Україні ПДЧ. Вони виробили іншу концепцію для України і Грузії. Мається на увазі Річна Національна Програма (РНП). За своєю структурою і  суттю РНП для України подібна до тієї, яку виконує наразі Хорватія.
 
Водночас, досвід таких європейських країн, як Чехія, Угорщина, Польща, свідчить про те, що не обов’язково отримувати План дій щодо членства в НАТО для вступу в Північноатлантичний альянс. Потрібно сказати, що у Швеції після подій у Грузії почалася дискусія щодо НАТО.
 
Які потрібно вирішити питання для України для того, щоб зробити якісний кроку вперед? На мою думку, насамперед необхідно досягти консолідації в українському суспільстві.  
 
Запитання Ірини Жовтої, завідувача сектору інформації і комунікацій Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України: В Україні багато аналітиків і експертів дискутують стосовно чергової трансформації Північноатлантичного альянсу. Це питання особливо актуалізувалося після подій останніх двох років, а це Афганістан і  Кавказ. Тож. Чи буде трансформація і чого Ви очікуєте від ювілейного саміту НАТО?
  
Відповідь Лінаса Лінкявічуса, Посла Литовської Республіки в НАТО: Остання стратегія безпеки Північноатлантичного альянсу прийнята в 1999 році. Звичайно, відтоді багато що змінилося. З’явилися нові виклики і загрози – енергетичні, кібернетичні тощо. Тож вірогідно, що в майбутньому буде прийнята нова стратегія безпеки, але вона не змінить корінних завдань НАТО. Альянс покликаний передусім забезпечувати безпеку своїх країн-членів. Окрім того, 67 країн світу підтримують і ведуть постійний діалог з НАТО. Це дуже великий показник. Серед 50 членів Ради євроатлантичного партнерства є Україна. Дуже унікальний формат співпраці – це Середземноморський діалог. У Середземноморському діалозі беруть участь шість арабських країн та Ізраїль. Можу сказати, що цей формат – один із небагатьох, де зазначені країни можуть відкинути свої розбіжності та сконцентрувати увагу на конкретній співпраці заради безпеки. Наприклад, Єгипет та Ізраїль, знаходячись за одним столом переговорів, вирішують свої питання на рівні міністрів під прапором НАТО. Чотири країни Персидського заливу ведуть діалог із Альянсом – це країни так званої Стамбульської конференції (Кувейт, Бахрейн, Катар, ОАЕ). Можливо, це пов’язано з тим, що вони остерігаються Ірану. Є світові партнери, контактні країни, які мають сильний індивідуальний контакт з НАТО, як-от: Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея, Японія, Сінгапур. Північноатлантичний альянс відкритий до діалогу і з іншими країнами.
 
Потрібно довго й наполегливо працювати для того, щоб мати партнерські відносини з НАТО. Наприклад, така європейська держава, як Македонія, інтегрується до НАТО вже 10 років. Скільки знадобиться часу для України – відповісти складно. Ті люди, які говорять, що НАТО затягує якусь певну країну до себе, не праві.  
 
Щодо ювілейного саміту НАТО я думаю, що там голови країн-членів приймуть Декларацію безпеки Північноатлантичного альянсу. Це буде певний крок до нової Стратегії безпеки.
 
З приводу відносин ЄС і НАТО в системі колективної безпеки. Ми хочемо, щоб було якомога менше дублювання та розпилення ресурсів країн. Варто зазначити, що від присутності США у структурах забезпечення безпеки Європи залежить дуже багато. А якщо США втратить такий інтерес? Адже сьогодні потребуються великі кошти для підтримання такої складової, як європейська безпека. Громадяни США, які є платниками податків, запитують в Уряду: чому така розгалужена безпекова система? чому на ці цілі використовуються надто великі кошти? чому наші військові в такій значній кількості мають бути залученими в акції для стабілізації ситуації чи встановлення миру в різних точках Земної кулі, адже ці кошти могли б залишитися в країні для подальшого розвитку освіти, науки, охорони здоров’я чи екології? Звичайно, США мають в Європі потужні інтереси. Але і Європа має великі інтереси в Північній Америці.
 
Литва створює системи швидкого реагування, управління кризисними ситуаціями. Але це не є опорним пунктом гарантії безпеки відповідно до 5 статті Вашингтонського договору. Кожен європеєць скаже, що гарантією безпеки європейської держави є все ж таки НАТО.      
 
Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства, підсумував, що НАТО – це потужна інтегральна безпекова система Європи та Північної Америки. Деякі країни НАТО мають ВВП, що складає трильйони євро, тоді як ВВП України дорівнює 200 млрд. доларів. Наша країна повинна пройти шлях інтеграції до ЄС і НАТО, як це вже зробили інші посткомуністичні держави. Він переконаний, що створені в регіонах України центри євроатлантичної інтеграції – це саме ті інструменти, завдяки яким шлях до Євросоюзу та НАТО буде швидшим і більш усвідомленим.
 
Аналітичний огляд підготовлено
Інститутом  трансформації суспільства
 
[обговорити на форумі] [підписатися на матеріали]

версія для друку
версія для друку

© Інститут Трансформації Суспільства 2004-2017. При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на сайт "Інституту Трансформації Суспільства" є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Контактні телефони: (044)235-98-28      (044)235-98-27
  

bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache