Інститут Трансформації Суспільства
Інститут
Трансформації
Суспільства
українською english
ДІЯЛЬНІСТЬ ІТС 
 
 
 
Правда як вирок. Київська еліта проти Леоніда Черновецького
ITC27 вересня 2007 18:19

27 вересня 2007 року в Києві відбувся експертний круглий стіл „Правда як вирок. Київська еліта про Леоніда Черновецького”, який організував Інститут трансформації суспільства.



Метою заходу було: 
 
1)      зібрати за одним столом авторитетних представників еліти Києва, які у вільному форматі висловлять свою позицію щодо діяльності Київського міського голови та Голови КМДА Леоніда Черновецького і сформулюють пропозиції щодо шляхів його усунення від влади у Києві;
 
2)      поширення об’єктивної інформації серед киян щодо непрофесійної та небезпечної діяльності столичного мера, яка перешкоджає розвитку Києва як столиці європейської держави;
 
3)      формування консолідованої позиції та створення горизонтальних і вертикальних об’єднаних мереж київської спільноти для організації опору групі Л.Черновецького та його легітимного усунення з посади Голови КМДА і Київського міського голови.

 
Укруглому столі взяли участь: Афонін Олександр, голова Національної спілки видавців та книгорозповсюджувачів, член Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України; Гардащук Тетяна, голова Об’єднання громадян „Товариство „Зелена Україна”; Губін Сергій, керівник Національного прес-клубу; Заманський Володимир, заслужений журналіст України; Ільченко Олесь, письменник; Кальницький Михайло, дослідник київської старовини, член Головної ради Українського товариства охорони пам’яток, історії та культури; Круть Анатолій, директор Комунального підприємства Київська міська стоматологічна поліклініка; Куликов Кирило, голова Громадської організації «Я – киянин»; Малієнко Алла, відповідальний секретар Київської організації Національної спілки журналістів України; Мельниченко Володимир, скульптор-архітектор; Нагорний Олександр, адвокат Голосіївської районної юридичної консультації; Прядко Володимир, член Національної спілки художників України; Салій Іван, заступник міністра регіонального розвитку та будівництва України, голова Громадського об’єднання „Вибір”; Скирта Марина, заступник генерального директора Національного художнього музею України; Cоскін Олег, директор Інституту трансформації суспільства, професор Національної академії управління; Стеценко Кирило, член Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України; Стоян Ольга, головний редактор газети „Вечірній Київ-100”; Тимочко Тетяна, перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги; представники мас-медіа.
 

 
Модератором дискусії був: Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства.
 

  
За результатами круглого столу його учасники одноголосно прийняли рішення
про спільні дії для негайної зміни київської міської влади та усунення з посади Голови КМДА Леоніда Черновецького: 

1. Створити Координаційну Раду «За майбутнє Києва!» та сформувати її департаменти. Мета Ради: узгодження дій її членів, спрямованих на поширення об’єктивної інформації щодо небезпечної діяльність керівництва Київської міської державної адміністрації; висвітлення та аналіз шкідливих рішень та дій київської міської влади. Засідання Координаційної Ради «За майбутнє Києва!» мають відбуватися щомісяця.

2. Направити лист Президенту України Віктору Ющенку з пропозицією тимчасово усунути Л.Черновецького з посади голови Київської міської державної адміністрації, а також створити профільну комісію з перевірки діяльності голови КМДА.
3. Звернутися до лідерів парламентських політичних партій та керівників партійних фракцій у Київраді з пропозицією щодо проведення робочої зустрічі з Координаційною Радою «За майбутнє Києва!» для обговорення питання стосовно усунення Леоніда Черновецького від влади в місті Києві.
4. Підтримати всі патріотичні сили Києва, що протистоять Київському міському голові Леоніду Черновецькому та його команді.
5. Створити «Червону книгу-мапу Києва», яка міститиме факти знищення столичною владою історичних, архітектурних, культурних, духовних надбань Києва.
6. Звернутися до київських ЗМІ з пропозицією не відсторонюватися від висвітлення подій, що відбуваються в Києві.
 

Огляд експертного круглого столу
 
Захід відкрив Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства. Він привітав усіх учасників зібрання та розповів про багаторічну діяльність ІТС у сфері українського місцевого самоврядування, і зокрема вироблення моделі розвитку міста Києва. Пан Соскін також зазначив, що він особисто є корінним киянином у четвертому поколінні.  Тому він та очолюваний ним Інститут серйозно занепокоєні динамікою подій у столиці та професійною неспроможністю Київського міського голови Леоніда Черновецького і його команди. Місто перетворюється на збіговисько бомжів, констатував Олег Соскін. Він нагадав присутнім, що нинішній стан речей у столиці був передбачений ІТС ще напередодні місцевих виборів 2006 року, і справдився повною мірою.
Пан Соскін розповів про спільну роботу Інституту та Івана Салія, колишнього Київського міського голови, чинного депутата Київради та віднедавна – заступника міністра регіонального розвитку та будівництва України щодо очищення Києва від загрози „чорної” навали, яка спіткала місто в особі Л. Черновецького і його групи.
Директор ІТС висловив жаль з приводу деморалізації київської спільноти. Причиною цього він назвав розмивання корінної громади Києва протягом останніх десятьох років. Негативну роль у цьому процесі відіграв і Олександр Омельченко.
 
Саме тому експертний круглий стіл „Правда як вирок. Київська еліта про Леоніда Черновецького” зібрав інтелектуальну і творчу еліту Києва, яка, за словами Олега Соскіна, є однією з найдієвіших та непродажних сил, що може зупинити руїну у столиці, змінити хід справ на краще. Навколо кожного із запрошених сконсолідована широка соціальна мережа і вони як лідери таких мереж мають сформульовану позицію щодо столичних негараздів та шляхів їх подолання.
 
Стратегічною метою заходу Олег Соскін назвав створення неформальної інтелектуальної мережі, яка презентуватиме свою громадянську позицію, в першу чергу через Інтернет-медіа різних організацій, які підтримують цю ініціативу. В результаті такої інформаційної атаки навколо Л. Черновецького та його угруповання буде створено випалений простір: жодна людина, яка має хоч трохи гідності, не повинна наближатися до нього та його структур. В результаті чого брати будь-які подачки чи пайки від Черновецького, працювати в його команді (а сьогодні там такі серйозні особистості, як Колодій, Джангіров, Голубченко), бути його радником (як це роблять київські банкіри), мати з ним ділові справи, тримати гроші в „Правекс-Банку” буде просто соромно і ганебно. І це необхідно зробити в ім’я майбутнього Києва.
 
У ході підготовки круглого столу ІТС надіслав відповідні запрошення лідерам парламентських політичних сил. Але в більшості своїй вони не хочуть або не можуть змінити ситуацію у столиці – їх влаштовує нинішній стан речей.
Олег Соскін вважає, що депутати Київради від фракцій БЮТ, „Нашої України”, Блоку В. Литвина і Партії регіонів повинні змінити ситуацію. Передовсім варто усунути з посади секретаря міської ради О.Довгого – людину підконтрольну, нефахову і для міста шкідливу. Президент України В. Ющенко має всі можливості та підстави для видання Указу про тимчасове усунення Л. Черновецького з посади Голови Київської міської державної адміністрації та створення міжгалузевої слідчої групи, до якої увійдуть представники громадськості, для з’ясування обставин протизаконної діяльності пана Черновецького. В результаті буде розкрита чинна система корупції та хабарництва в міській владі. Окрім того, орли київської СБУ можуть вислати з країни або ж тимчасово затримати таку персону, як Сандей Аделадж, за створення організації, подібної до „Білого Братства”. Олег Соскін переконаний, що таку ініціативу з боку Президента підтримали б і регіонали, і соціалісти. Але чомусь жодних серйозних дій щодо знешкодження угруповання Л. Черновецького, а також реакції на ініціативи відомих у Києві громадських і політичних діячів, спрямованих на повалення корупційної влади, немає.
Важливо розгорнути публічну дискусію й домогтися вилікувати київську громаду від байдужості за долю власного міста, – підкреслив Олег Соскін, закликавши киян дбати не лише про сьогодення, а й про майбутнє Києва, своїх дітей та онуків, яким у ньому жити.
 
Тетяна Тимочко, перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги, сказала, що експертний круглий стіл „Правда як вирок. Київська еліта про Леоніда Черновецького” є визначною подією у житті київської громади. Хоча спроб обговорити нинішні столичні проблеми в різних секторах суспільства робилося багато, але Інститут трансформації суспільства спробував зібрати представників різних секторів суспільства і лідерів не тільки соціальних мереж, а й суспільної думки у певних напрямах. Пані Тимочко зазначила, що вона представляє екологічну громадськість міста Києва і може констатувати, що жодні економічні та політичні негаразди не можуть порівнятися з тією грандіозною шкодою, якої зазнає сьогодні довкілля від дій київської влади. Здійснюється, без перебільшення, винищення екологічних об’єктів, що забезпечують життєдіяльність величезного мегаполісу, і в результаті через 5–7 років Київ може стати містом, непридатним для життя.
 
Головними екологічними проблемами, на думку пані Тимочко, є знищення зелених насаджень Києва – „легенів” міста – шляхом не розпланованої житлової забудови, передачі зелених ділянок під будівництво, у тому числі й культових споруд (для цього за останні півтора року передано 120 ділянок). Зменшуються площі природоохоронних зон і національних природних парків. Зокрема площа Голосіївського парку затверджена вдвічі меншою, ніж планувалося (5 га замість запланованих 11 га). Решта його території відійшла під забудову. У 2007 р. Київрада проголосувала за те, щоб зменшити у 8 разів територію заповідного парку Жуків острів. Київ порушує і всі європейські домовленості України про збереження екологічних коридорів для істот дикої природи, які перетинають усю Європу.
 
Інша проблема столиці – катастрофічна ситуація зі сміттям – відсутня система його збору і транспортування. П’ятий полігон (сміттєзвалище), розташований у Київській області, задихається. А кияни стають заручниками зіткнення фінансових інтересів обласної та міської влади. І найстрашніше: Київрада ухвалила рішення про будівництво сміттєспалювальних заводів у місті Києві. Це у той час, коли в Європі вже 20 років тому відмовилися від будівництва нових сміттєспалювальних заводів і перейшли до встановлення сміттєпереробних заводів.
 
Абсолютно безглуздою з економічної та екологічної точок зору є вкладання мільйонів гривень у розміщення фільтрів води у бюветах Києва. Фільтр не покращить якість такої води, тому що в бюветах давно час замінити в першу чергу труби, покладені 20–30 років тому, визначила наступну проблему Тетяна Тимочко.
 
Еколог переконана, що слід говорити про збереження культурної, історичної та екологічної спадщини столиці в комплексі, а також про категоричну заборону забудови історичного ядра міста і прилеглих територій – у результаті серйозних перевантажень порушується гідрологічний баланс міста, піднімаються ґрунтові води, розмиваються фундаменти будинків. Слід внести інтегрований законопроект до Верховної Ради України, щоб природні, історичні, культурні, архітектурні заповідні місця та об’єкти стали однією зоною охорони і збереження.
 
На завершення свого виступу пані Тимочко підкреслила важливість конкретних дій щодо зміни ситуації в столиці та необхідність вимагати від Президента України усунення Л. Черновецького з посади голови КМДА, а також публічно домагатися, щоб політичні сили висловили свою конкретну позицію до діючої влади. Важливо створити координаційний орган, а також долучити молодь до роботи, зокрема і за допомогою Інтернету. Пані Тимочко підтримала пропозиції Олега Соскіна та його тезу про те, що сьогодні жодна порядна людина не може працювати з владою Черновецького.
 
Кирило Стеценко, член Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України, зазначив, що адміністрація Леоніда Черновецького є відверто зухвалою і цинічною. Він підтримує ідею конкретної артикуляції своїх громадянських позицій. Одна з проблем українців полягає в тому, що вони допоки повільно об’єднуються в інститути громадянського суспільства. Потрібно, щоб люди, які житимуть завтра, могли обирати сьогодні своє майбутнє. Однак саме на спекуляції настроями літніх людей і базуючись на електораті пенсіонерів Черновецький прийшов до влади, сказав пан Стеценко. Це маніпулятивна технологія і водночас проблема виборчого процесу: минуле фактично вибирає майбутнє.
 
Пан Стеценко переконаний, що необхідно прийняти концепцію розвитку столиці, основні положення якої не будуть порушуватися жодною черговою виборною владою. Експерт звернув увагу на стратегічну проблему протистояння бізнесу та культури в столиці. Він скептично ставиться до торговельно-розважальної філософії розвитку центру міста і вважає, що вже сьогодні вона має бути замінена рекреаційно-туристичною концепцією. Сьогоднішня формула торгівля плюс розваги плюс автомобілі має бути замінена на формулу мистецтво плюс інформація плюс духовність. Підсумовуючи, пан Стеценко підкреслив необхідність розвитку Києва як культурної європейської столиці з претензією на міжнародне лідерство в майбутньому.
 
Олександр Афонін, голова Національної спілки видавців та книгорозповсюджувачів, член Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України, як відповідальний за книговидання і бібліотечну справу в Нацраді з питань культури і науки при Президентові України та лідер громадського комітету порятунку культурного середовища столиці „Культура проти вандалізму” підкреслив важливість вирішення ряду нагальних столичних проблем.
 
Пан Афонін вважає, що політичні сили не можуть очолити боротьбу за інтереси киян, а намагатимуться використати ситуацію, яка склалася, у своїх інтересах. Сьогодні проблема повинна лежати лише в одній площині – як розбудити інтереси членів київської громади, щоб вони зрозуміли: захист свого міста, його майбутнє – лише в їх руках, а не в руках політичних сил, які будуть використовувати громаду Києва за своїми забаганками.
 
Олександр Афонін навів ряд прикладів абсолютно дегенеративних дій київської міської влади. Проблема винищення культури в Києві є перманентною, але протягом останніх двох років правління кліки Черновецького вона набула кричущих форм.
 
Сьогодні під загрозу поставлено 191 об’єкт культури, мистецтва та видавничої справи Києва. Черновецький має цілий проект знищення київських музеїв, мистецьких майстерень, останніх двох книгарень, розташованих на Хрещатику, – „Знання” і „Сяйво”, і 17 видавництв. Відтак Київ стане зоною без культури. Черновецький і його група бачать навіть Андріївський узвіз не як культурний центр, а як елітний офісний район, куди буде заборонено проїзд та прохід звичайним киянам і гостям міста. Вже сьогодні в багатьох місцях немає підходу до Козинки, де стоять величезні паркани та ангари для катерів та яхт.
 
Громадське об’єднання „Культура проти вандалізму” спільно з галереєю „Карась” прийняли рішення створити „Червону книгу-мапу” проблемних місць, пов’язаних із об’єктами культури, мистецтва і видавничої справи Києва, щоб врятувати їх від вандалів.
 
Олександр Афонін також переконаний, що слід створити оргкомітет та інформаційну мережу громади Києва. Щоб кожний міг повідомити, де виникає загроза екологічному, культурному чи соціальному середовищу. Люди повинні блокувати конкретні дії чиновників.
 
Пан Афонін особисто написав понад 50 листів на ім’я Президента, Прем’єра, депутатів Верховної Ради України стосовно збереження українського видавничого сектора економіки та вітчизняної друкарської справи в місті Києві. Всі ці листи розписувалися на пана Черновецького: на кого жалілися, той і приймає рішення, і кожного разу люди київського керманича відповідали, що вони відстоюють інтереси київської громади, а це суперечить дійсності.
 
Олександр Афонін запропонував Олегу Соскіну очолити оргкомітет київської мережі, створити систему швидкого реагування та залучити в структуру представників усіх сфер столичного життя. Він не має сумнівів, що фізична присутність людей біля об’єкту, який намагаються знищити, – це сьогодні єдина дієва реакція на дії влади. Другою пропозицією пана Афоніна є пошук нового міського голови для киян. На жаль, серед потужних політичних лідерів нема жодної людини, гідної цієї посади, і для кого Київ був би рідним містом.
 
Володимир Заманський, заслужений журналіст України, зазначив, що у процесі зміни ситуації в столиці важливу роль мають відігравати ЗМІ, а вони, на жаль, надзвичайно байдужі до справ, які відбуваються в Києві. Телеканал „Київ” та міська преса цілковито підпорядковані Л. Черновецькому і підтримують його з несамовитою силою. Інші ЗМІ опікуються загальноукраїнськими проблемами і поза їхньою увагою залишається багато обурливих речей.
 
Прикро, що великі партії також не переймаються проблемами Києва. Натомість складається враження, що вони в той або інший спосіб хочуть порозумітися з Черновецьким. Скажімо, мало кому відомо про розгром редакції газети „Известия в Украине”. Однак пан Третьяков, її власник, нічого не зробив для захисту журналістів. Цей приклад, на думку пана Заманського, добре ілюструє те, що великі політичні сили нічого не зроблять для киян.
 
Володимир Заманський підтримав акценти, розставлені Олегом Соскіним, а також зауважив, що нинішній мер не може керувати столицею ще й за станом свого здоров’я. Він ніколи не проводить засідання Київради, хоча регламентом передбачено, що тільки міський голова веде засідання й апаратні наради, і його заміняє заступник лише в тому разі, коли мер відсутній або хворий. Л. Черновецький з’являється на засіданнях на 15–20 хвилин, а потім зникає (вірогідно, для того щоб якось підтримати свій хворий організм). У лікарів є абсолютно одноголосна думка про стан здоров’я цієї особи. Пан Заманський пропонував як журналіст і пропонує нині як експерт, щоб Л. Черновецький задовольнив цікавість громадськості та пред’явив документи про стан свого здоров’я.
 
Насамкінець Володимир Заманський підкреслив необхідність розповсюдження інформації про захід серед якнайширшого кола киян і висловив ідею запропонувати „Газеті по-київськи” запровадити рубрику „Місто тривоги нашої”, щоб кожен день висвітлювалися події, які можуть обернутися трагедією для міської громади. І це буде звинувачувальним вироком для Черновецького. Слід будь-що виставити йому рахунок. В. Заманський також підтримав створення координаційної структури.
 
Тетяна Гардащук, голова Об’єднання громадян „Товариство „Зелена Україна”,  підтримала виступ Тетяни Тимочко і зазначила, що проблема зелених насаджень тісно пов’язана з проблемою транспорту, від якого вже задихаються і люди, і місто. Відповідальність за це несе не тільки нинішній голова міста, а і його попередники. Хибною була заміна електротранспорту в столиці маршрутками. Пані Гардащук вважає, що слід розв’язувати і проблему бюветів, і збереження малих рекреаційних зелених зон у районах столиці. Вона висловила жаль з того приводу, що сьогодні знищено історичне обличчя міста. Підтримала ідею створення координаційної ради «За майбутнє Києва», а також екологічного блогу на київському порталі ІТС.
 
Володимир Прядко, член Національної спілки художників України, звернув увагу учасників експертного круглого столу на ще одне серйозне питання. Існує величезна кількість прикладів знищення пам’яток художнього мистецтва у Києві. Ця практика почалася ще за більшовицького режиму. На жаль, українці проявили себе як варварська нація протягом усього 20-го століття. Спочатку були знищені пам’ятники царям та їх сатрапам, потім храми, а паралельно – мільйони наших співгромадян. Нині ж нищаться пам’ятки вже радянської доби, а також і попередніх епох. Зневага до свого історичного та культурного минулого триває.
 
За часів радянської влади на Байковому кладовищі було замуровано в бетон підпорну стіну, художньо створену митцями Рибачук і Мельниченком. Уже за часів незалежної України було знищено у ЗАГсі колишнього Московського району Києва роботу відомого українського художника, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Володимира Посівенка. У магазині „Казка” був знищений твір народного художника України, лауреата Національної премії художників України Марти Тимченко, і десятки інших творів монументального живопису, які створювали зоровий образ міста Києва, його духовну велич, культурне середовище. Цей процес відбувався за часів різних міських керівників. Це результат безконтрольності та віянь нової маскультури, зазначив Володимир Прядко.
 
Пан Прядко навів інший ганебний приклад. На Проспекті перемоги у міської влади піднялася рука на шість відомих будинків, у торцях яких розташовані мозаїчні композиції. Вони створювалися упродовж 1975–1982 рр., і фактично відбивають історію Києва від часів трипільської культури до наших днів. Вважається, що надбання культури 20-го століття підлягають знищенню, і не занесені до жодних охоронних реєстрів. Це сьогодні є серйозною проблемою.
 
Володимир Прядко висловив точку зору, що українцям властива своєрідна психологічна недолугість, закладена у них ще від тих часів, коли скіфи спалювали за собою все на шляху ворога Дарія, а потім люди так само спалювали місто Київ та інші міста при нападі німецьких загарбників, ніби й не збиралися сюди повертатися. Однак сьогодні, у мирні часи, слід відмовитися від практики руйнування і не знищувати остаточно культурний шар Києва.
 
Михайло Кальницький, дослідник київської старовини, член Головної ради Українського товариства охорони пам’яток, історії та культури, зазначив, що проблема охорони культурних та історичних пам’яток столиці є справді істотною, а історичний вигляд міста Києва змінюється часто безконтрольно, а іноді й безглуздо. Генеральні плани столиці передбачають її забудову на базі наукового обґрунтування та певної стратегії. Однак на практиці відбуваються різні незрозумілі речі. Приміром, нині в органах міської влади проходять затвердження на будівництво проекти 50-поверхових хмарочосів майже у центрі Києва, головний аргумент можновладців – нібито надання Києву європейськості. Але ж усім відомі технологічні проблеми з утримання таких будинків, зокрема київські пожежники не вміють працювати з будівлями вище 24-х поверхів.
 
Михайло Кальницький розповів, що історична частина міста, яка збереглася приблизно від 1860-х років, складає лише 6% сучасної території столиці. Але чомусь найбільші інвестиційні проекти зазіхають на територію саме оцих шести відсотків площі. Через це ландшафт Києва вже сьогодні набуває якогось дикого характеру. Окрім того, руйнується житлове середовище безпосереднього сприйняття – людям тісно, вони втрачають зелені та рекреаційні зони, традиційний київський пейзаж.
 
Пан Кальницький навів один із багатьох „цікавих” прикладів. Відома столична фірма „Архітектурний союз” будує так званий комплекс „Тріумф” на Звіринці. Комплекс „Тріумф” рекламується як елітна забудова, і вже зараз він виріс вище ботанічного саду на Печерську і спотворює місцевий пейзаж. Така незапланована забудова заважає і розвиткові громадського транспорту, який становить окрему проблему столиці.
 
Деякі територіальні громади чинять спротив таким недолугим забудовам. Наразі, вважає пан Кальницький, важливо показати киянам важливість збереження історичного середовища міста, розкрити його туристичну привабливість. Особливо вигідно було б змінити міську політику на користь людей напередодні „Євро-2012”. Київ має розвиватися як культурна європейська столиця.
 
Степан Філіпчук, «Українська Газета Плюс», зазначив, що злочин знищення столиці сягнув уже такої глибини, що знищили навіть Хрещатик, який був українським, а став латинянським. Інший злочин – не тільки красти, а й не створювати нового. Міська влада жодним чином не сприяє науковому прогресу столиці, налагодженню виробництва високотехнологічної, експортоорєнтованої продукції на підприємствах Києва. Відсутній бюджет розвитку столиці, а це означає відсутність стратегічного мислення.
 
Пан Філіпчук вважає за потрібне опублікувати матеріали експертного круглого столу в щонайбільшій кількості видань та в Інтернеті, артикулювати позиції громадськості щодо проблем Києва. Адже в нинішній критичній ситуації мовчання не можна вважати ознакою розуму.
 
Марина Скирта, заступник генерального директора Національного художнього музею України, зауважила, що неправомірні дії Леоніда Черновецького потрібно розглядати в національному масштабі, тому що Київ автоматично є відображенням всієї держави як її столиця. Пані Скирта розповіла про боротьбу за виживання Національного художнього музею України – одного з мастодонтів вітчизняної культури. Музей намагається просто не стати руїною і зберегти свою історичну будівлю та художню колекцію, яка налічує 45 000 цінних експонатів. Вже понад 10 років триває справа про передачу музею нового корпусу – будівлі по вул. Інститутській, 3. Відселення колекції дасть змогу зробити капітальний ремонт головного корпусу музею і вберегти його від знищення. З цього приводу існують позитивні рішення двох українських президентів та Кабінету Міністрів України. На заваді стоїть лише нинішній мер Києва, який 20 вересня видав усупереч усьому рішення розібрати споруду по вул. Інститутській, 3 і розпочати там будівництво 8-поверхової офісної споруди з підземним паркінгом. Окрім того, у Музейному провулку, 8 планується знести історичну будівлю, яка розташована у безпосередній близькості від головного корпусу музею, та побудувати там 10-поверховий будинок. У Києві відсутній і Генеральний план забудови історичного центру міста.
 
Пані Скирта підтримує створення спільної координаційної структури, а також готова висвітлювати у щоквартальнику Національного художнього музею України „Музейний провулок” інформацію про те, що сьогодні втрачає українська художня культура внаслідок діяльності нинішньої київської влади.
 
Кирило Куликов, голова Громадської організації «Я – киянин»,сказав, що треба розробити комплекс дій для зміни ситуації у столиці. За його інформацією, сьогодні до Президента України звернулися сім голів райдержадміністрацій Києва з листом про термінове зняття Л.Черновецького з посади голови КМДА.
 
Якщо вистачить сміливості вирішити питання Черновецького у столиці (а це, на думку пана Куликова, є дуже ймовірним найближчим часом), постане нове колосальне питання: що робити далі?
 
Справді, Києву загрожує серйозна техногенна катастрофа. Ідеться не тільки про Печерські схили, а й про Гончари, і Кожемяки, і величезну будівлю на Великій Житомирській, яка поступово „з’їжджає” вниз, на Воздвиженку, і про старі будинки, на яких прибудували пентхаузи згори, а внизу вирили приміщення для магазинів, і під усім цим проходять лінії метро. Є інформація і про те, що вже продано НДІ „Київпроект”, де зберігається вся технічна документація щодо будинків Києва.
 
Пан Куликов погоджується з тим, що слід максимально використати можливості „Євро-2012”. Коштів, які можуть бути залучені в результаті підготовки до заходу, може вистачити і на реконструкцію будинків, і на розбудову транспортної інфраструктури столиці, і на переніс офісних центрів з ядра міста на периферію у зв’язку з істотними  обмеженнями на рух транспорту. У цілому, за підрахунками експертів, може бути інвестовано в Київ близько 40 млрд. доларів США, сказав пан Куликов. Але є великі побоювання, що з нинішнім мером „Євро-2012” ніколи не відбудеться.
 
Пан Куликов говорив і про проблему молоді – загублене покоління київських дітей, яких необхідно забрати з вулиць. Він вважає, що слід прийняти ряд ключових законів, які б регулювали життєдіяльність столиці – закон про столицю, про громадський контроль, про муніципальну міліцію, про гральні заклади, які треба якщо не заборонити, то принаймні винести на периферію міста. Кирило Куликов також запропонував обирати Київського міського голову в два етапи. За цю людину повинно голосувати не менше 50% киян.
 
Кирило Куликов заявив, що є багато підстав вважати Л. Черновецького злочинцем. Під час скандалу навколо „Еліти-центру” пан Куликов керував „Українським бюро Інтерпол”, і на сьогоднішній день вже є документальні підтвердження про ділові зв’язки між „Правекс-банком” і групою компаній „Еліти-центр”. Інкасацію всієї готівки, яка надходила від „Еліти-центру” займалися касири „Правекс-банку”. Пан Куликов вважає, що Черновецького не можна залишити безкарним.
 
Сергій Губін, керівник Національного прес-клубу, підтримав ініціативи попередніх учасників експертного круглого столу і запропонував внести ще один пункт до тексту резолюції, яку було заплановано прийняти за його результатами, а саме: звернутися до новообраної Верховної Ради з пропозицією переглянути виборче законодавство, по-перше, щодо обрання Київського міського голови (перший тур виборів має бути рейтинговим, а вже у другому обиратиметься дійсний лідер київської територіальної громади), і, по-друге, щодо проведення місцевих референдумів (сьогодні міський голова приймає рішення щодо доцільності проведення місцевого референдуму, а отже, громада не може усунути його таким шляхом).
 
Пан Губін виступає проти нечесної конкуренції на інформаційному ринку та контролю міської комунальної преси паном Черновецьким. Фінансовані медіа створюють своєрідний „культ особи” Л. Черновецького всупереч інтересам киян.
 
Сергій Губін також запропонував деполітизувати рекреаційну зону Маріїнського парку, який систематично витоптують політичні мітингувальники. Є також проблема паркінгів у столиці.
 
Іван Салій, заступник міністра регіонального розвитку та будівництва України, голова Громадського об’єднання „Вибір”,наголосив, що великою проблемою Києва фактично є неможливість спрогнозувати його розвиток. Адміністрування та управління столиці являє собою недбальство і хаос. Ніхто не хоче опановувати науку управління – всі займаються ресурсами: земля, майно, бюджетні кошти.
 
Пан Салій розповів, що днями він презентував громадськості свою книгу „Крах партійного колоса”, де йдеться про розпад СРСР. Її ідея полягає в тому, що якщо хаос у державі та столиці як політичному центрі держави триватиме й надалі, важко говорити про стабільне майбутнє.
 
Пан Салій підкреслив важливу роль інтелігенції та її консолідації перед лицем спільної загрози, як це відбулося у 1990–1992 рр. Сьогодні інтелігенція знову повинна, по-перше, консолідувати навколо себе суспільство – виробити спільну громадянську позицію, від якої вже не відхреститись, а по-друге – захистити її і себе. У цьому контексті пану Салію подобається колектив, який зібрався на експертному круглому столі, і він вважає, що важливою є фігура Олега Ігоровича Соскіна у процесі консолідації еліти столиці.
 
Торкаючись проблеми забудови міста, І. Салій розповів, що Президент України спочатку видав указ про заборону будівництва багатоповерхових будівель в історичній частині Києва, а потім сам його й відмінив. Є постанова про знесення багатоповерхівки на Пристадіонній площі, однак це не вдається зробити, бо міська влада хоче заробити великі гроші на цьому.
 
Замість об’їзного підземного тунелю під пам’ятником В.Леніну на Бессарабці розташований торговельний центр, а на самій площі виросли дві багатоповерхові споруди, і це є ще одним свідченням абсолютної некомпетентності влади.
 
Пан Салій зазначив, що існує також проблема бюветів. Ще О. Омельченко витрачав бюджетні кошти для побудови нових бюветів на Оболоні напередодні виборів, тоді як у водопровідних трубах і так тече артезіанська вода.
 
Іван Салій вважає, що українська книжка має бути широко представлена на Хрещатику, а також слід відновити магазин „Ноти”.
 
Пан Салій констатував, що сьогодні Київ має піарівське й цілковито некомпетентне керівництво – він особисто в цьому переконався. Йому шкода, що киян так легко купити за гречку та розповідати про любов до бідних, роз’їжджаючи на „майбахах”. Черновецький не збирає своїх заступників по півроку і не має жодної стратегії розвитку столиці.
 
Київ потребує нового мера та серйозних змін – переконаний Іван Салій.
 
Анатолій Круть, директор Комунального підприємства «Київська міська стоматологічна поліклініка», розповів, що 1 вересня ц.р. була спроба силового захоплення групою Черновецького стоматологічного підприємства – найбільшого та унікального в Європі, з прекрасним обладнанням, новою будівлею площею 14 тис. кв. м. Це був конкретний акт рейдерства. У результаті 31 лікар (більшість – жінки) опинилися в Шевченківському райвідділі міліції, були фізичні травми. До сьогодні лікарі ночують на підприємстві, аби не допустити нових силових акцій проти КП.
 
Олександр Нагорний, адвокат Голосіївської районної юридичної консультації міста Києва, запропонував професійну юридичну підтримку учасникам заходу. Він та його колеги мають абсолютно чітку позицію щодо ситуації, яка склалася у столиці, та її «керманича» з Л. Черновецького.
 
Підсумки заходу підбив Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства, який узагальнив ініціативи та пропозиції учасників експертного круглого столу і сформулював рішення про спільні дії для негайної зміни київської міської влади та усунення з посади Голови КМДА Леоніда Черновецького.
 
Прес-служба Інституту трансформації суспільства


Засоби масової інформації про круглий стіл:
 

Нинішня київська влада виявилася непідготовленою до вирішення першочергових завдань столиці, вважає лідер УНКП Олег Соскін (УКРІНФОРМ, 27.09.2007)

 Киев на пороге катастрофы? (КИЯНИ, 27.09.2007)

 Киевская элита за замену городской власти (Главред, 27.09.2007)

[обговорити на форумі] [підписатися на матеріали]

версія для друку
версія для друку

© Інститут Трансформації Суспільства 2004-2019. При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на сайт "Інституту Трансформації Суспільства" є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Контактні телефони: (044)235-98-28      (044)235-98-27