Інститут Трансформації Суспільства
Інститут
Трансформації
Суспільства
українською english
ДІЯЛЬНІСТЬ ІТС 
 
 
 
Україна на межі вибору
ITC 18 липня 2007 09:05

 Олег Соскін, 
директор Інституту трансформації суспільства,
професор, завідувач кафедри міжнародної економіки
та підприємництва Національної академії управління


Політична ситуація в Україні не врегульована і продовжує загострюватися. Це обумовлено тим, що питання про повернення у правове, насамперед конституційне, поле діяльності Верховної Ради України та проведення дострокових виборів не вирішено.


Якщо проаналізувати політичну ситуацію в Україні в ретроспективі та розглянути її крізь призму дочасних виборів до ВРУ, то можна стверджувати, що нині навколо цього питання відбувається зіткнення найбільших фінансово-політичних груп. Тут, на наш погляд, можна виділити такі найбільш важливі критичні пункти.

 
По-перше, чи потрібен був перший Указ Президента України (№ 264 від 2 квітня 2007 року) про розпуск Верховної Ради та проведення дострокових парламентських виборів? На нашу думку, рішення В.Ющенка було правильним, і цей Указ відіграв надзвичайно важливу роль для українського суспільства. Адже правляча парламентська коаліція, у яку входять Партія регіонів, Соціалістична та Комуністична партії, поза сумнівом, проводила стратегічну лінію, націлену на ревізію Конституції України, і мала за мету досягнути цього антиконституційними, незаконними засобами – шляхом залучення до коаліції народних депутатів від опозиції. 
 
Лідери правлячої коаліції наприкінці березня – початку квітня 2007 року вже публічно стверджували, що почнуть перегляд Основного Закону, а саме: нададуть державного статусу російській мові; сприятимуть входженню України до ЄЕП і Ташкентського оборонного договору (головною силою в обох зазначених організаціях є Росія); суттєво зменшать повноваження Президента України, зокрема введуть правову норму, згідно з якою Глава держави обиратиметься депутатами Верховної Ради України, а не всенародно, шляхом таємних виборів. Названі новації є абсолютно неприпустимими і дуже небезпечними для громадського та соціального спокою України, її сучасного й майбутнього розвитку.
 
Таким чином, перший Указ Президента України був потрібен для того, щоб не допустити узурпації влади з боку правлячої коаліції та переходу нашої країни на шлях тоталітаризму.
 
Перша фаза політичної кризи завершилася домовленістю між лідерами коаліції та опозиції про проведення дострокових виборів до ВРУ. Її результатом стало видання Президентом України другого Указу (№ 355 від 26 квітня 2007 року), що означало досягнення певного компромісу між двома силами і мало позитивний вплив на врегулювання політичної ситуації. Президент України та його команда перемогли у цьому раунді. І не в останню чергу тому, що на їхньому боці виступили силові відомства: Міністерство оборони, СБУ, Служба державної охорони та внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ. Це зіграло вирішальну роль у подоланні спроби сил правлячої коаліції здійснити ревізію Конституції і захопити владу в Україні.
 
До негативних наслідків першої фази кризи можна віднести фактичне зупинення та дезорганізацію роботи Конституційного суду і Центральної виборчої комісії.
 
По-друге, 24 травня 2007 року сталося зіткнення сил коаліції та опозиції навколо Генеральної прокуратури України, куди за допомогою «Беркута» хотів потрапити Міністр внутрішніх справ України О.Цушко. Добре, що різним політичним силам – учасникам конфлікту вдалось уникнути силового сценарію розвитку подій, який, за певних обставин, міг би перерости у відкрите громадянське протистояння. Поступово конфлікт набув цивілізованої форми, а одна з головних діючих осіб зіткнення О.Цушко виїхав за межі України (лікуватися чи сховатися від правосуддя).
 
По-третє, для того щоб зламати модель ворожнечі та конфронтації Президент України розпочав комплексні переговори, учасниками яких від коаліції були голова Партії регіонів, Прем’єр-міністр України В.Янукович, голова Соціалістичної партії України, Голова Верховної Ради України О.Мороз, а від опозиції – Президент України В.Ющенко і лідер БЮТ Ю.Тимошенко. Сторони виробили параметри політичної домовленості, що лягли в основу третього Указу Президента України (№497 від 5 червня 2007 року). У цьому документі були викладені базові засади виходу із ситуації, коли багато державних структур знаходилися в паралічі або на межі розпаду. В першу чергу це стосувалося ЦВК і Конституційного суду, а також Верховної Ради України як законодавчої гілки влади.
 
У третьому Указі Президента України виписаний достатньо легітимний шлях проведення дострокових виборів до ВРУ, спираючись на статтю 82 Конституції України. У цій статті зазначається, що „Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менше як двох третин від її конституційного складу”. Отже, ВРУ втрачає свою легітимність і конституційний статус у разі наявності менш ніж 300 народних депутатів. Відтак виникає потреба у розпуску вищого законодавчого органу України та нових виборах.
 
Таким чином, шлях подолання конституційної та політичної кризи в Україні був обраний загалом правильно. Але, як завжди, внаслідок низької кваліфікації, відсутності стратегічного мислення і принципів управління В.Ющенко та його команда не зуміли врахувати всі правові чинники, за яких відбувається розпуск ВРУ і набуття нею неповноважного статусу.
 
При проведенні переговорів у силу незрозумілих причин – суб’єктивних факторів чи навмисно придуманої гри з боку всіх учасників політичних перемовин – до участі в них не був запрошений надзвичайно важливий політичний суб’єкт – А.Кінах як голова Партії  промисловців та підприємців України (ПППУ), що є органічною складовою Народного Союзу Наша Україна (НСНУ). Відтак ПППУ не взяла участі у з’їзді НСНУ, де приймалося рішення про обнуління виборчого списку Блоку.
 
На підставі цього факту ЦВК, очолюваної С.Давидовичем, 30 квітня 2007 року прийняла Постанову № 23 „Про відмову у виключенні кандидатів у народні депутати України з виборчого списку Блоку „Наша Україна” і рішення про нелегітимність з’їзду, проведеного Блоком, у якому не брала участь Партія промисловців і підприємців, очолювана А.Кінахом. Це рішення, як стверджує ЦВК, є правильним, законним, відповідає Конституції України і спирається на статі Закону України „Про вибори”, які мають пряму дію. Постанова Центральної виборчої комісії – юридично грамотний, правомірний документ, і рішення, яке в ньому міститься, не може скасувати жодний суд.
 
Отже, відповідно до рішення ЦВК (за підписом С.Давидовича), з’їзд Блоку «Наша Україна» щодо обнуління свого виборчого списку є незаконним. Новий склад Центральної виборчої комісії не скасував рішення від 30 квітня 2007 р. Це означає, що дострокові вибори до ВРУ, призначені Президентом України на 30 вересня 2007 р., проводити неможливо, оскільки вони не мають правового підґрунтя. Усі політичні сили, і насамперед ті, що входять до Блоку „Наша Україна – Народна самооборона”, зобов’язані виконувати зазначене рішення ЦВК, бо воно не вимагає підтвердження. Натоміть Блок „Наша Україна” знехтувала це рішення і розпочала виборчу кампанію, тобто фактично увійшла в антиконституційне правове поле.
 
З огляду на вищевикладене в Україні можливий такий хід подій: новий склад ЦВК підтвердить повноваження кандидатів у народні депутати від Партії промисловців і підприємців України, які знаходяться у виборчому списку Блоку «Наша Україна», і прийме рішення про набуття ними статусу народних депутатів України. У результаті кількісний склад депутатів Верховної Ради України перевищить 300 осіб, а значить, вона буде повноважною і легітимною структурою. Понад те, ВРУ стане політично однорідною, зможе приймати закони конституційною більшістю та вводити їх у дію без підпису Президента України. Відповідно Президент та опозиційні сили не матимуть законних підстав чинити опір рішенням Верховної Ради України та її законодавчій діяльності, оскільки підтвердження правомочності ВРУ V-го скликання буде здійснено в рамках діючої Конституції та чинного законодавства України.
 
За таких умов В.Ющенко повинен негайно шукати компроміс із правлячою коаліцією, щоб не допустити розвитку ситуації за описаним сценарієм. Якщо компроміс не буде знайдений, політична криза може увійти у фазу двовладдя та хаосу. Утворяться два повноцінні центри влади: до одного з них увійдуть опозиційні сили, які очолить Президент, до другого – ВРУ та Уряд. Обидва  центри будуть легітимними і законними. Подібне двовладдя – це шлях до відкритого громадянського протистояння з непередбаченими наслідками.
 
На жаль, Президент України і його оплічники у нинішній ситуації діють недалекоглядно. З метою тиску на своїх супротивників вони використовують стратегічно помилкові політичні інструменти. До того ж у лавах президентської команди став посилюватися фактор зухвалості та зверхнього ставлення до парламентських і позапарламентських сил в Україні. В.Ющенко та лідери Блоку „Наша Україна – Народна самооборона” занадто швидко повірили у свою перемогу і почали застосовувати такі ж недемократичні, антиконституційні методи, як і їх опоненти під час першої фази політичної кризи.
 
Отже, можна говорити про те, що В.Ющенко, його Секретаріат та Блок „Наша Україна – Народна самооборона” не витримали іспиту на демократію. Виступаючи на словах за необхідність відновлення демократичних засад розвитку, вони фактично самі їх попирають, порушуючи  Конституцію і чинне українське законодавство. Понад те, останні події демонструють, що лідери новостворюваного блоку демократичних сил „Наша Україна – Народна самооборона” готові до екстремістських дій. Наявні приклади: захоплення штурмовим загоном редакції газети „Урядовий кур’єр” начебто на підставі Указу Президента про заборону ЗМІ публікувати рішення ВРУ; антидемократичний підхід до формування першої десятки Блоку "Наша Україна - Народна самооборона"; кризова ситуація, яка склалась у партії „Народний Союз Наша Україна”: вихід Б.Безпалого; складання повноважень головою виконкому Р.Безсмертним; відсторонення двох керівників вищого складу НСНУ (керівники Запорізької та Вінницької організацій) Ю.Артеменка та М.Сокирка, які вважають, що в партії наростають антидемократичні тенденції; погроза з боку Міністра оборони України А.Гриценка застосувати силу проти мітінгувальників, які не підтримують участь України в навчаннях „See Breeze” із США та іншими країнами – членами НАТО; невиконання лідерами партії „Народний Союз Наша Україна” рішення ЦВК від 30 квітня 2007 року; сепаратні переговори з фінансово-економічним лідером донбаської корпоративної групи Р.Ахметовим щодо формування правлячої коаліції у складі Блоку «Наша Україна – Народна самооборона» та Партії регіонів після проведення запланованих на 30 вересня 2007 року виборів до ВРУ. Наведені факти є свідченням того, що В.Ющенко, Секретаріат Президента та політична сила Блок «Наша Україна – Народна самооборона» стали на шлях узурпації влади, тож фактично не є системними прихильниками демократії. Вони передусім відстоюють інтереси власних фінансово-корпоративних груп, прикриваючись демагогічними, популістськими гаслами про необхідність захисту демократії.
 
Таким чином, очевидно, що шлях, на який став В.Ющенко та його команда, веде до загострення політичної та економічної ситуації, формування у країні двох паралельних владних політичних центрів. Досить вірогідно, що вони розпочнуть між собою потужну відкриту війну, затягуючи у цей вир дедалі більше українських громадян, екстремістських структур тощо. Фаза революційної ентропії може бути суттєво обтяжена економічним та енергетичним колапсом. Це найбільш небезпечний сценарій для України, не допустити розгортання якого – нагальне завдання для відповідальних політичних лідерів держави.
 
Як можна розблокувати протистояння, подолати політичну кризу і ввести процес у конституційне поле? Існують два позитивні варіанти.
 
Перший: Верховна Рада України припиняє свої повноваження в разі розпаду парламентської коаліції, і на цій підставі призначаються дочасні вибори. Для цього необхідно, щоб Партія регіонів, її лідери В.Янукович та Р.Ахметов, прийняли рішення про вихід ПР з коаліції. Депутати від Партії регіонів повинні написати заяви про те, що вони складають свої повноваження народних депутатів. Потрібно провести з’їзд Партії регіонів, на якому прийняти рішення про вихід із правлячої коаліції та обнуління виборчого списку. Тоді Верховна Рада України остаточно втрачає статус повноважного легітимного законодавчого органу і виникає необхідність у проведенні дострокових виборів. Але зрозуміло, що вони мають відбутися не 30 вересня 2007 року, а пізніше – у кінці жовтня або в першій половині листопада 2007 р. Таким чином Україна увійде в конституційне правове поле, а Верховна Рада легітимно припинить свої повноваження.
 
Цей варіант розв’язання конфлікту, який існує в Україні між політичними силами, можна вважати найбільш позитивним.
 
Другий: Партія промисловців і підприємців України, яку очолює А.Кінах, бере участь в об’єднаному з’їзді Блоку партій „Наша Україна” і делегати з’їзду від ПППУ приймають разом із делегатами інших партій рішення про обнуління виборчих списків. Для цього Партії промисловців і підприємців України потрібно надати гарантії щодо участі її членів у виборчому списку Блоку «Наша Україна – Народна самооборона» або Партії регіонів.
 
Отже, сьогодні дуже велика відповідальність покладається на Президента України В.Ющенка, Прем’єр-міністра В.Януковича, Голову Верховної Ради України О.Мороза, а також на таких осіб, як Р.Ахметов та Ю.Тимошенко. До переговорного процесу слід долучити й А.Кінаха, який очолює хоч і невелику, проте ключову політичну силу, яка, по суті, стала вирішальним чинником впливу на розвиток подій в Україні.
[обговорити на форумі] [підписатися на матеріали]

версія для друку
версія для друку

© Інститут Трансформації Суспільства 2004-2019. При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на сайт "Інституту Трансформації Суспільства" є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Контактні телефони: (044)235-98-28      (044)235-98-27