Інститут Трансформації Суспільства
Інститут
Трансформації
Суспільства
українською english
ДІЯЛЬНІСТЬ ІТС 
 
 
 
Чому ми не дружимо з Білоруссю?
Газета "Експрес" №4 від 23-24 грудня 2006 року24 грудня 2006 17:57

Олег Соскін, доктор економіки, професор, директор Інституту трансформації суспільства Україні не байдуже Для України Білорусь - дуже важливий політичний, економічний і соціальний партнер. Це зумовлено цілим рядом причин. По-перше, ми маємо спільний українсько-білоруський кордон. По-друге, ще від часів Радянського Союзу Україна та Білорусь мають взаємопов‘язану систему транспортних комунікацій. По-третє, в обох країнах проживають чисельні діаспори, українців і білорусів об’єднують родинні зв‘язки. По-четверте, Україна і Білорусь мають дуже багато спільного у своїй історії, в обох державах сильні позиції Церкви православного обряду. По-п‘яте, визначальним моментом у двосторонніх відносинах є те, що і Україна, і Білорусь сильно потерпіли внаслідок катастрофи на Чорнобильській атомній станції. По-шосте, для України Білорусь є важливою транзитною країною, через яку нам зручно підтримувати відносини з балтійськими і скандинавськими державами. Отже, Україні не байдуже, як розвиватиметься політична та економічна ситуація в Білорусі і яка динаміка (позитивна або негативна) буде притаманна нашим відносинам. Як відомо, Україна підтримує позицію європейських країн – членів ЄС щодо необхідності налагодження діалогу між опозицією та правлячими силами в Білорусі. Україна висловлюється за те, щоб цей процес розвивався у форматі «круглого столу». Київ готовий надавати всіляку підтримку встановленню такого діалогу. Україна із тривогою сприймає події, які свідчать про посилення авторитарних, антидемократичних тенденцій у Білорусі, і вважає, що влада, поза сумнівом, повинна припинити переслідування опозиції. Водночас, ми з розумінням ставимося до вибору білоруського народу, що обрав президентом країни Олександра Лукашенка, і не можемо не зважати на цей факт. Відзначимо, що українські непарламентські політичні партії підтримували білоруську опозицію під час виборів Президента Білорусі й потім засудили прихід до влади О. Лукашенка. Однак партії, які пройшли в Український парламент під час березневих виборів 2006 року, уникають відкритих протистоянь із правлячими колами Білорусі. У відносинах України з Білоруссю невирішеним залишається питання про остаточне юридичне закріплення державного українсько-білоруського кордону. На відміну від України, білоруський парламент дотепер не ратифікував договір про українсько-білоруський кордон, що ускладнює цивілізований розвиток взаємостосунків між двома державами. При цьому керівництво Білорусі виходить з того, що досі з Україною в неї не врегульована проблема боргу, яка існує ще від часів розпаду СРСР. Білорусь у ході переговорів 2001–2003 рр. пред‘являла вимоги Україні на $100 млн., а Україна висловлювала готовність визнати тільки $50 млн. При цьому українська сторона відмовилася надавати заборгованості статус державного боргу. Білорусь пов‘язує ратифікацію договору з Україною про державний кордон, підписаного ще в травні 1998 року, з урегулюванням української заборгованості 1992 року. Наразі сторони не розголошують розмір «українського боргу» і ступінь його узгодженості. Україна в листопаді 2003 р. пропонувала Білорусі на 80% погасити заборгованість шляхом облаштування кордону і будівництва прикордонних переходів, проте білоруський уряд відхилив цю пропозицію. У квітні 2005 р. Президент Білорусі знову наголосив, що розраховує врегулювати з Президентом України В. Ющенком питання про повернення українською стороною фінансової заборгованості, яка утворилася між країнами в 1992 р. після відмови від використання радянського рубля у взаєморозрахунках. «Білорусь не знімає питання про повернення Україною державного боргу, а який механізм вирішення цієї проблеми ми знайдемо, це вже справа наших урядів», – сказав О. Лукашенко. Треба визнати, що відносини нашої країни з Білоруссю на міждержавному рівні особливо динамічно розвивалися в той період, коли в нашій країні при владі перебував режим Л. Кучми. Тоді відбувалися постійні контакти між Президентом України та О. Лукашенком. Зокрема, у 1995–2003 рр. між ними відбулося 19 зустрічей! Чому ми не дружимо? Після обрання Президентом України на початку 2005 р. Віктора Ющенка ми спостерігаємо відчутне охолодження у двосторонніх відносинах на рівні глав держав. Можна говорити про те, що сьогодні не склалося позитивних партнерських відносин між Президентом України В. Ющенком і Президентом Республіки Білорусь О. Лукашенком. Звичайно, це негативно впливає на українсько-білоруські відносини загалом. Упродовж 2005 р. глави наших держав зустрічалися двічі, однак не під час офіційних візитів. 8 травня 2005 р. відбулася двостороння зустріч Президента України В. Ющенка і Президента Республіки Білорусь О. Лукашенка в Москві, а 27 серпня 2005 р. – двостороння зустріч у Казані в рамках саміту глав держав – учасниць СНД. 24 серпня 2006 р. Президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко поздоровив Президента України Віктора Ющенка з національним святом — Днем Незалежності, висловивши упевненість, що взаємовигідне співробітництво Білорусі та України й надалі послідовно розвиватиметься і змінюватиметься. У вересні 2006 р. з ініціативи української сторони відбулися дві телефонні розмови президентів, під час яких вони обговорили низку питань, що стосуються двосторонніх відносин, взаємодії в галузях, які становлять взаємний інтерес. Не спостерігається динамічного розвитку двосторонніх українсько-білоруських відносин і на рівні прем‘єр-міністрів обох країн. Нинішній керівник Кабінету Міністрів України, лідер Партії регіонів В. Янукович не докладає видимих зусиль для активізації міжурядових контактів та формування механізму стратегічного партнерства України та Білорусі. Попри те, що українсько-білоруські відносини доволі швидко набирають обертів у різних галузях і сферах, вони досі не мають цілісного формату, розвиваються не системно й не підпорядковані єдиній стратегічній меті – розвитку України й Білорусі як європейських держав, органічних складових європейської спільноти. В економічній сфері українсько-білоруські відносини набули позитивної динаміки: У 2005 р. товарообіг з Україною становив $1801,7 млн. і порівняно з 2004 р., збільшився на 66,1%; експорт Білорусі в Україну торік сягнув $907,8 млн. (збільшився на 68,2%), імпорт – $893,9 млн. (зріс на 64,0%). Очікується, що у 2006 р. товарообіг між Україною і Білоруссю перевищить $2 млрд. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі Республіки Білорусь у 2005 р. склав $32,7 млрд., при цьому майже 6% у його структурі припадає на Україну. Україна і Білорусь співпрацюють у паливно-енергетичній сфері. Серед останніх контактів слід відзначити засідання Робочої групи із співробітництва між Україною та Республікою Білорусь у сфері енергетики за напрямами: електроенергетика, газопостачання, нафта і нафтопостачання (Київ, 22 серпня 2006 р.). У 2006 р. Україна поставить Білорусі 2,5 млрд. квт/ч електроенергії, що становить понад 7% річної потреби Білорусі в електроенергії (за даними «Беленерго» річна потреба Білорусі становить 34 млрд. квт/год.). У транспортній сфері. Перше засідання українсько-білоруської Робочої групи з питань транспорту, на якій обговорювався розвиток комбінованих вантажоперевезень за напрямком Балтійське море – Чорне море, а також автомобільних перевезень, відбулося в Києві 22–24 березня 2006 року. У сфері виробничої кооперації. За даними Посольства Республіки Білорусь в Україні, білоруські машинобудівні підприємства у 2005 р. збільшили імпорт комплектуючих з України й відповідно значно наростили обсяг поставок високотехнологічної продукції в сусідню країну. У рамках виробничої кооперації наразі співробітничають понад 120 білоруських та українських підприємств, у 2006 році кількість їх зросла. На 1 жовтня 2004 р. Державним комітетом статистики України на території нашої країни зареєстровано 83 підприємства з білоруським капіталом. Загальний обсяг білоруських інвестицій становить близько $12,8 млн. Вони зосереджені переважно у видобувній промисловості ($5,2 млн.), у транспорті ($2,1 млн.), у галузі надання послуг з охорони здоров‘я і соціальної допомоги ($1,9 млн.), у машинобудуванні ($1,5 млн.). За даними Міністерства статистики й аналізу РБ, у Білорусі зареєстровано 54 спільних та іноземних підприємства за участю українського капіталу ($2,8 млн.). Отже, наша країна - важливий економічний партнер Білорусі. Відносини на рівні підприємств і підприємницьких структур розвиваються стабільно, швидкими темпами, із дедалі вищою динамікою. А економічні взаємозв’язки, як відомо, – найважливіша складова міждержавних відносин. До того ж співробітництво між нашими країнами активно розвивається в науково-технічній, військово-технічній та культурно-гуманітарній галузях. У таких умовах Україна просто не може дозволити собі якимось чином дестабілізувати українсько-білоруські взаємини. Належить визнати, що в Білорусі спостерігається зростання економічних показників розвитку майже в усіх галузях. Відповідно до білоруської офіційної статистики, в останні роки ВВП країни збільшувався в середньому на 9–10% у рік . Природно, що економічна стабільність і ріст сприяють стабілізації правлячої державної влади. На розвиток Білорусі як суверенної держави справляє вплив російський чинник. Сьогодні відзначається наростання певних суперечностей у відносинах між Мінськом та Москвою. Одна з найвідчутніших проблем полягає в тім, що Росія швидкими темпами запроваджує ринкову ціну на газ для всіх країн, у тому числі для Білорусі. Однак білоруська економіка не здатна витримати навіть ціну $80–90 за 1 тис. кубометрів газу, не кажучи вже про $200 – 250. Нагадаємо, що 25 травня ц.р. «Газпром» надав «Белтрансгазу» свій варіант нового договору, згідно з яким ціна на російський газ для Білорусі сягатиме $200 за 1 тис. куб. м, що більш як учетверо перевищує нинішню вартість блакитного палива, що становить 46,88 за 1 тис. куб. м. Відтак починає зароджуватися конфлікт. 29 вересня 2006 р. на прес-конференції для представників російських регіональних ЗМІ Олександр Лукашенко заявив (мовою оригіналу): „Что касается газовых проблем. Премьер мне еще не докладывал об итогах этих переговоров. Я не думаю, что там что-то кардинально новое. Россияне нам предложили свой вариант, мы предложили им свой. «Белтрансгаз» ведет эти переговоры. Россияне считают, что если мы создадим единую газотранспортную систему, то есть передадим им «Белтрансгаз», значит, цены будут, как в Смоленске. Ну и договорились, что оценку будет вести банк из Нидерландов. Сегодня идет этот процесс. Я думаю, что все равно контракт надо заключать. Мы, конечно, будем на своем настаивать. Потому что увеличение до таких размеров цены на газ — это однозначно разрыв всех отношений. В экономике — это точно. О чем тогда можно говорить, если МТЗ будет потреблять газ, допустим, по цене 250, а в Волгограде тракторный завод — по 30 долларов. Какая же тут конкуренция и равные условия? Вопрос не в том, чтобы дешевле купить газ. Мы не против. Давайте 500 долларов, но на всем экономическом пространстве. Вопрос не в стоимости, а в равных условиях”. Як бачимо, О. Лукашенко почав демонструвати певний економічний націоналізм, захищати національні інтереси Білорусі. І цей момент є важливим для України, оскільки він може стати основою для формування єдиної консолідованої позиції щодо транзиту газу, а також прямої взаємодії між лідерами двох країн. Газ нас об’єднає? Існує кілька ймовірних сценаріїв подальшого розвитку взаємин України та Білорусі. Перший сценарій. Засоби пропаганди та інформаційні джерела як Білорусі, так і Росії, здатні підняти хвилю масового ажіотажу та психозу серед білоруських громадян. У Президента О. Лукашенка не залишиться іншого виходу, як негайно об‘єднатися з Росією та створити з нею єдину державу. І тоді Білорусь остаточно втратить незалежність, стане федеральним суб’єктом Росії. Другий сценарій - пасивний. За такого варіанта Україна не вживатиме жодних системних дій на державному рівні, займаючи нейтральну позицію щодо розвитку ситуації в Білорусі. З одного боку, ми підтримуватимемо Європейський Союз, який засуджує правлячу білоруську владу, а з другого – пасивно спостерігатимемо за стихійним розвитком економічних, культурних, прикордонних стосунків із Білоруссю. Зустрічі на найвищому рівні не проводитимуться, несприйняття двома президентами один одного посилюватиметься. За такого сценарію стан українсько-білоруських відносин залежатиме від маси випадкових факторів. Третій сценарій — креативний. Він передбачає створення механізму інтенсивного міждержавного діалогу. Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія за підтримки ЄС мають спільно виробити єдину позицію відносно Білорусі, започаткувати постійно діючий «круглий стіл» за участю Президента О. Лукашенка задля вироблення компромісних інструментів і досягнення лібералізації білоруської системи влади. Взявши курс на діалог та партнерство, розвиток політичних, економічних, культурних відносин із Білоруссю, водночас слід неухильно проводити лінію на демократизацію владного режиму в республіці. Цей процес має супроводжуватися налагодженням системних відносин із сусідами Білорусі – Польщею, Україною, Балтійськими країнами. Гарантом такої моделі діалогу та долучення Республіки Білорусь до європейської спільноти повинен виступити Європейський Союз. Україна, Білорусь, Польща та Словаччина мають створити газотранспортний консорціум для побудови незалежної моделі енергозабезпечення для себе і країн ЄС. Це може стати важливим механізмом розвитку відносин між Білоруссю та сусідніми державами. Доцільно також, на наш погляд, долучити Білорусь до проектів зі створення Балто-Чорноморсько-Каспійського партнерства, яке має великі перспективи. Важливе і широке співробітництво Білорусі, України, Польщі та країн Балтії на рівні міст, областей. Такий курс мусить бути підтриманий політичними партіями і громадськими організаціями Білорусі. Необхідно створити низку комунікативних та інформаційних механізмів: проведення «круглих столів», інтерактивних семінарів, дискусій із різних питань і напрямів (економіка, політика, енергетична безпека тощо), спільних форумів науковців, молоді, мас-медіа країн «круглого столу». Однак важливою умовою реалізації окресленого нами креативного сценарію є подолання внутрішнього конфлікту в білоруському суспільстві. Система влади, що склалася нині в цій країні, має трансформуватися в бік демократичності та прозорості. Відкритий формат відносин у рамках міждержавного «круглого столу», який пропонується започаткувати, сприятиме зміцненню суверенітету Білорусі, поступовому посиленню її як незалежної держави, вирівнюванню відносин із Росією, появі позитивної альтернативи розвитку. Водночас це дасть змогу білоруській державній владі уникнути масованої ізоляції з боку міжнародної спільноти, а Білорусі – загрози бути поглиненою Росією.
[обговорити на форумі] [підписатися на матеріали]

версія для друку
версія для друку

© Інститут Трансформації Суспільства 2004-2017. При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на сайт "Інституту Трансформації Суспільства" є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Контактні телефони: (044)235-98-28      (044)235-98-27
  

bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache