Інститут Трансформації Суспільства
Інститут
Трансформації
Суспільства
українською english
ДІЯЛЬНІСТЬ ІТС 
 
 
 
Адміністративно-територіальна реформа: кроки до реалізації (на прикладі Полтавської області)
14 грудня 2005 12:42

Мета заходу:
  • Обговорити та доповнити "Модель адміністративно-територіальної реформи в Україні"*, розроблену Інститутом трансформації суспільства (ІТС) та 30 міськими головами - учасниками круглого столу "Формування міст-районів у контексті реформи територіального устрою України" (Київ, 14 вересня 2005 року);
  • Окреслити шляхи зміцнення місцевого самоврядування в Україні;
  • Розробити механізм фінансування повноважень міста через упровадження нової системи розщеплення податків;
  • Обґрунтувати необхідність ліквідації районів як зайвої адміністративно-територіальної ланки;
  • Виробити пропозиції щодо скасування казначейств на рівні міст-районів та передачі частини їх функцій міській контрольній (рахунковій) палаті;
  • Визначити шляхи впровадження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку територій;
  • Внести пропозиції до Законопроекту 3207-1 "Про внесення змін у Конституцію України".
* "Модель адміністративно-територіальної реформи в Україні" опублікована в журналі "Економічний часопис-XXI", 2005, №9-10. 14 грудня 2005 року Інститут трансформації суспільства провів у Полтаві інтерактивний семінар "Адміністративно-територіальна реформа: кроки до реалізації (на прикладі Полтавської області)", у якому взяли участь голови міст та районів Полтавщини, представники державної влади, керівники і викладачі полтавських вищих навчальних закладів, експерти, ЗМІ. Співорганізатором заходу виступив Полтавський університет споживчої кооперації України. Інтерактивний семінар проходив за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні. Практичні зауваження, висловлені учасниками інтерактивного семінару, враховуватимуться в процесі дороблення "Моделі адміністративно-територіальної реформи в Україні", знайдуть відображення в пропозиціях до Законопроекту 3207-1 "Про внесення змін у Конституцію України", що будуть представлені Президенту України, у Кабінет Міністрів України та профільні Комітети Верховної Ради України. Під час заходу, підтримуючи ініціативу українських міських голів та учасників круглого столу "Формування міст-районів у контексті реформи територіального устрою України" (Київ, 14 вересня 2005 р.), було підписано Звернення до В.Ющенка з пропозицією провести у лютому 2006 р. за участю Президента України круглий стіл українських міських голів на тему "Упровадження адміністративно-територіальної реформи в Україні на рівні середніх та малих міст". Перебіг інтерактивного семінару Захід відкрила Ірина Маркіна, проректор Полтавського університету споживчої кооперації України. Вона наголосила на тому, що в нинішніх умовах рівень саморозвитку регіонів залежить від низки факторів та проблем, які не вирішені законодавчо. Наразі людські, матеріальні, фінансові ресурси мають централізований характер, що робить практично неможливим самодостатній розвиток територій. В Україні, на думку пані Маркіної, склалося зачароване коло: нестача ресурсів негативно впливає на реалізацію потенційних можливостей регіону, а відтак і на формування ринку, що, своєю чергою, позначається на розмірах видатків та доходів територій, знижуючи рівень їх розвитку й інвестиційної привабливості. Розірвати це коло можна, якщо грамотно провести в країні адміністративно-територіальну реформу. Якою має бути її модель? Пошук відповіді на поставлене питання й обумовив проведення інтерактивного семінару, до участі в якому залучено керівників влади обласного і міського рівнів, представників місцевого істеблішменту, практиків та експертів. Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства (Київ), доктор економіки, зазначив, що Інститут уже понад шість років займається питаннями самоврядування територій, розвитку системи адміністрування, взаємовідносин між центром і різними структурними одиницями місцевого рівня. На сьогоднішній день Інститутом спільно з науковими колами, зокрема з групою науковців Київського національного університету, фахівцями із соціальної географії, інвестиційно-інноваційного розвитку місцевих систем, самодостатнього розвою міст і самоврядних територій, а також з українськими міськими головами напрацьовано інтегральну "Модель адміністративно-територіальної реформи в Україні" (далі - Модель). 14 вересня ІТС проводив у Києві круглий стіл для українських міських голів, на якому обговорювалися питання, яким має бути адміністративно-територіальний устрій в Україні. Результатом цього заходу стало розроблення Моделі, в основу якої покладено принцип економіко-територіального поділу країни і створення економічно самодостатніх адміністративно-територіальних одиниць. Вона передбачає одночасне здійснення адміністративно-територіальної, податкової, бюджетно-фінансової, кадрової реформ. Останнє особливо важливо в контексті зміни після 26 березня 2006 р. парадигми влади в Україні. Цей підхід кардинально відрізняється від того, який був запропонований групою Романа Безсмертного. За словами пана Соскіна, модель реформи, яку обстоював пан Безсмертний, зазнала нищівної поразки, наслідком чого стала його відставка з посади віце-прем'єра. Директор ІТС зазначив, що надзвичайно важливим є розширення повноважень самоврядних одиниць та усунення зайвих бюрократичних ланок у системі управління, які лишень заважають реалізовувати інтереси населення. Він вважає за доцільне використання польського досвіду місцевого самоврядування, де відносини між центром та регіонами регулюються здебільшого на рівні законів про розвиток гмін, повятів, воєводств, а не конституції держави, і тому вони легше еволюціонують. Система територіального самоврядування в Україні повинна мати цілісну вертикально-горизонтальну структуру місцевого самоврядування і складатися з таких елементів (рівнів): 1) міські та сільські громади, 2) паланки (департаменти). Дворівневу систему самоврядування варто доповнити його особливою формою - містом-агломерацією, що фактично матиме всі повноваження паланки і зберігатиме у своїй структурі населені пункти, які знаходяться поряд із містом. Згідно з паланковим поділом територій, на рівні Полтавської області доцільно сформувати такі економіко-територіальні центри: Полтава як місто-агломерація, Лубни, Миргород і Кременчук з прилеглими до них територіями. У Сумській області: Суми як місто-агломерація, Шостка, Конотоп, Ромни, Охтирка. Олег Соскін описав адміністративну систему функціонування міських громад, які обирають свого голову та раду на чолі зі спікером. Він підкреслив важливість чіткого розподілу повноважень між різними гілками самоврядної влади - виконавчою та нормативноутворювальною. Це необхідно для того, щоб убезпечити громади від ситуації, яка, наприклад, склалася в Києві, де концентрація всієї влади в руках однієї особи призвела до процвітання корупції, хабарництва та зловживань у столиці. Унаслідок неправильної побудови системи влади та недолугого управління Київ, на думку директора ІТС, фактично опинився на межі фінансово-економічної катастрофи (нині столиця винна кредиторам понад $1 млрд.). Олег Соскін переконаний, що потрібно скасувати положення у Законі України "Про місцеве самоврядування", у якому йдеться про те, що міська рада може усунути міського голову з посади двома третинами голосів депутатів. Це питання має вирішуватися лише громадою на місцевому референдумі. Слід також, на думку пана Соскіна, вилучити у Законі України "Про боротьбу з корупцією" примітки до ст. 1 "Поняття корупції та корупційна діяльність", ст. 4 "Органи, які ведуть боротьбу з корупцією", ст. 12 "Підстави і порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією", де йдеться про складання корупційних протоколів на міських голів. Така міра контролю є невиправданою. Олег Соскін розкрив фінансовий принцип пропонованої Моделі реформи. За його словами, сьогодні фінансова база місцевого самоврядування фактично відсутня, а центральний бюджет має величезну заборгованість перед місцевими бюджетами різних рівнів. Аби вирішити цю проблему, потрібно здійснити податкову реформу: ліквідувати ПДВ та податок на прибуток в їхньому нинішньому вигляді й перейти до лінійної системи оподаткування. Вона передбачає наявність чотирьох податків: податку на прибуток, який складатиме 10%, податку з купівлі-продажу - 6%, податку на землю і соціально-пенсійного індивідуального податку - 10%, який сплачує працедавець. Кожен рівень влади повинен залишати собі фіксовану частину всіх названих податків. Олег Соскін пропонує на рівні громад ліквідувати систему казначейств, а також підрозділи прокуратури та МВС, які мають діяти лише в паланках. При цьому варто змінити принцип їх роботи - з карно-поліцейського на стимулюючий і консультативний. Таким чином буде зруйновано основу хабарництва. Окрім того, на рівні міста та паланки слід сформувати контрольні палати, які доповідатимуть громаді, міським радам та раді паланки про виконання бюджету та його цільове використання. Завершуючи свій виступ, пан Соскін висловив жаль з приводу того, що Роман Безсмертний своїми некомпетентними діями дискредитував на рівні широкого загалу ідею адміністративно-територіальної реформи, створивши тим самим додаткові перепони на шляху її ефективного впровадження. Олег Соскін поінформував присутніх про те, що під час київського круглого столу було підготовлено відкрите звернення до В. А. Ющенка з пропозицією провести всеукраїнський круглий стіл міських голів за участю Президента України з метою обговорення шляхів проведення адміністративно-територіальної реформи та зміцнення місцевого самоврядування в країні. Лист підписали 30 українських мерів. У жовтні він був надісланий Президентові, однак відповіді від нього, на жаль, дотепер не надійшло. На думку Олега Соскіна, це дуже тривожний сигнал, який свідчить про утворення прірви між науковими, громадськими, місцевими спільнотами - з одного боку, та нинішньою центральною владою - з другого. Олександр Литвиненко, керівник секретаріату Полтавської обласної ради, передав вітання учасникам інтерактивного семінару від голови Полтавської облради Володимира Рижка та охарактеризував бачення проблеми адміністративно-територіальної реформи регіональною владою. Пан Литвиненко погодився з Олегом Соскіним у тому, що ідея реформи сьогодні є значною мірою дискредитованою. Не можна вимагати результативного втілення у життя реформи від посадовців, наприклад райдержадміністрацій, яким кажуть, що завтра вашої посади вже не буде. Але, незважаючи на це, усередині самих органів місцевого самоврядування різного рівня вже зріє розуміння того, що реформа в якомусь вигляді необхідна, тому що система місцевого самоврядування в Україні дуже недосконала і породжує постійні конфлікти між виборними радами громад та державними адміністраціями. Часто це залежить не від особистостей, а закладено в самому законодавстві, зокрема в Законі України "Про місцеве самоврядування", прийнятому в 1997 р. Одним із проблемних питань упровадження реформи, вважає пан Литвиненко, є пояснення нинішнім представникам місцевої влади справжніх мотивів здійснення реформи, оскільки для багатьох вона скидається на спосіб заміни кадрів у владі в регіонах, на зразок того, що робив у 60-ті роки Микита Хрущов. Громадськість повинна чітко знати, що не це є метою, а добробут людини та територіальної громади. Сергій Литвиненко переконаний, що реформа має передусім обслуговувати інтереси українських людей і ставити на чільне місце низові органи місцевого самоврядування, а не уявне об'єднання на папері адміністративно-територіальних одиниць попри інтереси громад. Пан Литвиненко сказав, що він озвучує позицію багатьох представників місцевого самоврядування, з якими він спілкувався. Всі вони вважають, що рекомендації з регіонального рівня обов'язково мають бути враховані при виборі моделі адміністративно-територіальної реформи. Микола Лахижа, заступник начальника Управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області, сказав про те, що проблема адміністративно-територіальної реформи в Україні обговорюється вже давно. Але сьогодні настав час визначитися з основними підходами до реформи: вона здійснюється для того, щоб було зручно керувати державою, чи для того, щоб було зручно населенню. Однозначно, слід обирати другий варіант, але водночас подбати і про ефективність державного управління. Він погодився з тим, що для проведення реформи надзвичайно важливо враховувати економічні та культурно-історичні складові цього питання. Пан Лахижа наголосив на тому, що на Полтавщині вже робилися спроби узагальнення досвіду місцевого управління, що вилилося у видану 2001 р. монографію "Регіональний розвиток України і Полтавщини". Артем Філіпенко, незалежний експерт (Одеса), описав вади адміністративно-територіальної реформи, ґрунтуючись на власному досвіді, а також на висновках фахівців Одеської обласної ради. По-перше, об'єднання громад за принципом чисельності без урахування регіональних особливостей та етнічного складу населення може призвести до непередбачуваних наслідків. Адже кількість населення - це змінний показник. Сьогодні інститут прописки в Україні фактично ліквідований, а це значно стимулює міграцію, сприяє зростанню чисельності міст. Згідно з проектом Р.Безсмертного, доведеться із змінами чисельності змінювати межі й кількість громад. До того ж пропонований законопроект суперечить статті 132 Конституції України, у якій ідеться про збереження традиційних демографічних меж і особливостей українських територій. По-друге, в урядовій концепції реформи не враховується різниця у типах поселення. В Одеській області, приміром, існує як традиційний тип організації територіального управління - одна сільрада на одне село, так і хутірний тип поселень. Окрім того, не взято до уваги специфіку малих і монофункціональних міст (наприклад портів). Фактично в межах області функціонує декілька субрегіонів, які мають спільні проблеми та інтереси щодо використання територій, сталі соціально-культурні зв'язки і спільну інженерно-транспортну інфраструктуру, рекреаційну базу, а також тяжіння до певного адміністративно-територіального центру. Тому модель територіально-адміністративної організації регіону, про яку говорив Олег Соскін, є досить логічною. По-третє, зміна адміністративно-територіального поділу без змін у бюджетному кодексі може, на думку експерта, призвести до реального падіння доходів міст обласного підпорядкування, які фактично втратять свій статус. Пан Філіпенко впевнений, що адміністративно-територіальній реформі мають передувати бюджетна та податкова реформи, які повинні збільшити фінансову самодостатність громад. Ідеться, зокрема, про передачу частини податку на прибуток до місцевих бюджетів, збільшення питомої ваги місцевих податків (сьогодні вони складають 3-4% бюджету громад, тоді як у ряді західних країн - 45-60%), створення на державному рівні системи стимулювання розвитку регіонів і місцевих громад, відхід від "ручного керування" бюджетом, що є джерелом корупції та важелем досягнення певної політичної лояльності регіону до центру. Пропонуючи механізм реалізації окреслених вище змін, Артем Філіпенко послався на досвід Румунії, яка вже давно поставила собі за мету стати членом ЄС, тож будує свою правову систему відповідно до європейських стандартів. Румунський закон про регіональний розвиток вважається одним із типових і класичних для Європи. Румуни не змінювали свого адміністративно-територіального поділу, вони створили регіони розвитку шляхом об'єднання кількох адміністративно-територіальних одиниць, якими управляють агентства та фонди регіонального розвитку. До загальнонаціонального фонду регіонального розвитку стабільно зараховується 2% бюджету країни. Ці кошти спрямовуються на фінансування економічно обґрунтованих регіональних проектів. Закінчуючи свій виступ, експерт висловив думку, що впровадження в дію Закону 3207-1 фактично прирівнюється зависанню місцевого самоврядування над прірвою, оскільки багато положень адміністративно-територіальної реформи суперечить нормам Української конституції та іншим законам держави, передбачають дублювання функцій на адміністративній вертикалі, а також не мають фінансового обґрунтування. Віктор Удовиченко, Червонозаводський міський голова, сказав, що проблеми в роботі з казначействами почалися в містах від самого їх створення. Малі міста і села не забезпечені необхідною матеріально-технічною базою та Інтернет-зв'язком для спілкування з центральними казначейськими офісами. Тож їм доводиться кілька разів на день їздити до інших населених пунктів для здійснення перемовин і трансакцій. Понад те, якщо комп'ютерна система казначейства зависає на 2-3 дні, то міська влада виявляється на цей час фінансово паралізованою і не може ефективно вирішувати нагальні господарські проблеми. Таким чином, сьогодні міські громади позбавлені можливості розпоряджатися своїми коштами та потерпають від втручання з боку казначейств, необхідності погодження з ними своїх витрат. Від нас вимагають проведення тендерів із громадських закупівель, однак їх, відповідно до чинного законодавства, просто не повинно бути, тому що ми оперуємо меншими сумами, ніж ті, починаючи з яких потрібно здійснювати тендери. Багато років тому Кабмін України склав рекомендований штат міськради, який дотепер не змінено. У Червонозаводському він мав би налічувати шість осіб, а натомість працює 19. Ми намагаємося, як і сказав В. Ющенко, наблизити послуги до народу, тому утримуємо додаткових працівників - архітектора, комп'ютерника, двох землерозпорядників та ін. за рахунок власних надходжень. Але чомусь, приїжджаючи з перевірками, райдержадміністрація хоче контролювати і їхню діяльність, не маючи за законом на це жодного права. Пан Удовиченко сказав, що сьогодні в країні продовжує діяти система "махрового" бюрократизму. Міські ради змушені виконувати величезну кількість непрофінансованих держбюджетом повноважень, які на них перекинули, зокрема у справах неповнолітніх. Надія Солонець, Лохвицький міський голова, переконана, що ліквідація райрад і райдержадміністрацій є безумовною необхідністю для побудови здорової системи державного управління. Оскільки фінанси сконцентровані в райдержадміністрації, міський голова постійно залежить від її голови та особистих відносин із ним. Надія Солонець вважає абсурдною систему вилучення коштів із міських бюджетів і наступне повернення частини з них трансфертом міській громаді. Така система розрахунків робить місто абсолютно залежним від державної машини і створена для того, щоб принизити місцеве самоврядування. Держава повинна більше дбати про інтереси простих громадян і здійснити адміністративно-територіальну реформу так, щоб максимально врахувати саме їхні, а не власні інтереси. Тетяна Савченко, Гадяцький міський голова, розділила свій виступ на дві частини, щоб висловитися спочатку як член територіальної громади, а потім - як міський голова. Перше. Сьогодні простих людей насамперед цікавить вирішення власних проблем, а не впровадження адміністративно-територіальної реформи. Про неї думають лише ті, кого це певним чином зачіпає по роботі. Тому пані Савченко, базуючись на досвіді своєї територіальної громади, зробила висновок, що суспільство нині сприйняти таку реформу не готове. Особливо це стосується людей старшого віку, яким важко переломити свою свідомість. Молоді також слід роз'яснювати суть змін, проводячи відповідну просвітницьку діяльність у навчальних закладах. Тетяна Савченко вважає, що в Україні для здійснення адміністративно-територіальної реформи знадобиться щонайменше 10 років, так само, як у Польщі. Основна причина - нерозумінням людьми, що реформа здійснюється саме на їх користь. До того ж Україна - не Польща і не Франція. У неї зовсім інші економічні та соціальні реалії. А тому неможливо перенести на українські терени польську модель реформування, бо це призведе до таких самих наслідків, як і запозичення французької системи казначейств. Друге. Міський голова вважає, що наразі казначейства є гальмом у виконанні як делегованих, так і власних повноважень міської влади, оскільки їх нинішня діяльність є фінансово некомпетентною. Зокрема, казначейства запропонували містам завершити розрахунки по 2005-му фінансовому року до 23 грудня, тоді як міська громада ще 7 днів повинна за щось жити, здійснювати платежі, погашати борги. І таких прикладів можна навести безліч. Тетяна Савченко як професійний фінансист знаходить цьому лише одне пояснення: кошти міських громад незаконно прокручують та наживаються на них через різноманітні фінансові оборудки. Її обурює те, що вона як міський голова повинна йти і випрошувати у голови районного казначейства дозволу на здійснення тієї чи іншої виплати за власні кошти громади та умовляти його, посадовця, щоб він на міського голову як представника громади зглянувся. За законом, зазначила пані Савченко, всі делеговані повноваження повинні 100%-во фінансуватися за рахунок держави. А сьогодні таке фінансування становить у кращому разі 50%. Решту грошей пропонується покривати за рахунок власних надходжень. Про яку адміністративно-територіальну реформу може йтися, коли міста знаходяться за межею банкрутства? Для міст бюджет 2005 р. був гіршим, ніж у трьох попередніх роках, а у 2006 р. він просто вбивчий. Згідно з його положеннями, у бюджеті кожного міста від 84-х до 90% складають виплати заробітної плати. На обслуговування решти міських потреб залишається 10%. Міська громада цього просто не витримає. В таких фінансових умовах не може вижити ніхто. Саме тому, на думку Тетяни Савченко, слід перш за все здійснити бюджетну та податкову реформи, а вже потім починати говорити про адміністративно-територіальну реформу. Остання потребує значного обґрунтування, бо у своєму нинішньому варіанті вона зовсім не враховує інтереси місцевих громад. Микола Лахижа, заступник начальника Управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області, зазначив, що у міських голів немає однозначного спільного підходу до адміністративно-територіальної реформи. Він сказав і про те, що, беручи за основу польський підхід до реформи, було б доцільно зберегти поділ на області, як це сталося з польськими воєводствами, тому що полтавчани, наприклад, бачать себе цілісним регіоном, а подрібнення може негативно вплинути на них. Пан Лахижа запропонував використати напрацювання щодо територіальної реформи, зроблені групою, створеною тодішнім Президентом України Л. Кравчуком, а також групою Р. Безсмертного. Заслуговує на уважне вивчення і модель, запропонована Олегом Соскіним. Остаточний проект реформи має бути розроблений на основі інтегрування розробок різних фахівців з урахуванням пропозицій представників місцевого самоврядування. Марат Ахметов, заступник начальника юридичного відділу Полтавського міськвиконкому, погодився з Гадяцьким міським головою в тому, що необхідно розробляти підходи до реформи знизу, виходячи з бачення цієї проблеми простими людьми, і поступово просувати її до реалізації. Володимир Денисюк, старший науковий співробітник Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва (Київ), зосередив увагу на питанні щодо впровадження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку територій. Він сказав, що Центр розробив модель інноваційного розвитку економіки, яка є найвищим досягненням світової наукової думки, оскільки тут були використані саме ті підходи, які сьогодні притаманні провідним країнам світу. Суть інноваційного розвитку - забезпечити умови для створення економічної системи високотехнологічної та наукоємної продукції, яка має високу додану вартість, у чому, власне, і полягає її перевага. У розвинутих країнах економіка поділена на чотири сектори: високотехнологічний, середньотехнологічний, середньонизькотехнологічний і низькотехнологічний. Наприклад, в експорті США частка високотехнологічної продукції складає 37%, в Ірландії - понад 60%. У 2004 р. Польща експортувала високотехнологічної продукції майже у 2,5 раза більше, ніж Україна. Основою ж деяких успіхів української економіки та її макроекономічної стабілізації є сировинно-видобувна економіка. Пан Денисюк навів красномовний приклад: 1 кг продукції сучасної електроніки коштує в середньому так само, як 3 тис. т вугілля. У 2004 р. за індексом конкурентоспроможності наша країна посідала 84 місце серед країн світу. Експерт зазначив, що Закон України "Про інноваційну діяльність" має рамковий характер. На відміну від розвинутих країн, які виробляють продукцію 5-го, а подекуди вже й 6-го технологічного укладу, в Україні переважно виробляється продукція 3-го та 4-го технологічного укладу, а частка продукції 5-го укладу становить не більше 4%. Пан Денисюк підкреслив, що в державі склалася дуже скрутна ситуація у сфері фінансування науки. Відповідно до Закону України "Про наукову діяльність", на науку має виділятися 1,7% бюджету країни, однак реально ця цифра становить лише 0,26%. Основу інноваційного розвитку економіки забезпечують насамперед інноваційно активні підприємства - ті, які випускають нову або значно поліпшену продукцію, інвестують кошти в розробку та впровадження інноваційних проектів і виробництв. Однак, наприклад, у Полтавському регіоні із 372 обстежених підприємств тільки 41 займалося інноваційною діяльністю, що дорівнює лише 11% усієї підприємницької діяльності. Пан Денисюк зауважив, що така цифра є середньою по Україні. На інноваційну діяльність у Полтавському регіоні витрачено 80,5 млн. грн., або 1,77% загальних витрат в Україні (у Києві - 18,7%). Ядро економіки України, сказав пан Денисюк, складає металургія та видобувна промисловість, що не відповідає напряму інноваційного розвитку. Тож очевидно, що структура економіки нашої держави потребує перебудови. Нещодавно в Україні з'явився закон "Про стимулювання регіонів", який також має рамковий характер. Президент України у своїх виступах неодноразово підкреслював важливість інноваційного розвитку для держави, ведеться розробка закону про венчурне фінансування, систему інноваційного сприяння. Пан Денисюк вважає, що українське суспільство готове до впровадження моделі інноваційного розвитку і сподівається на вирішення державою проблемних питань у цій сфері. Учасники заходу прийняли спільне Звернення до Президента УкраїниВіктора Ющенка з пропозицією провести за його участю круглий стіл міських голів, щоб обговорити проблеми адміністративно-територіальної реформи.
[обговорити на форумі] [підписатися на матеріали]

версія для друку
версія для друку

© Інститут Трансформації Суспільства 2004-2017. При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на сайт "Інституту Трансформації Суспільства" є обов'язковим.
Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Контактні телефони: (044)235-98-28      (044)235-98-27
  

bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache