Інститут Трансформації Суспільства
Інститут
Трансформації
Суспільства
українською english
ДІЯЛЬНІСТЬ ІТС 
 
 
 
Діяльність Уряду України очима киян - Результати та аналіз опитування громадської думки
6 жовтня 2002 10:56

5-6 жовтня 2002 року Інститут трансформації суспільства на замовлення Української Національної Консервативної партії провів опитування громадської думки в м. Києві на тему “Діяльність Уряду України очима киян”.
  • Кількість та склад респондентів: 1072 громадянина, серед яких: половина - жінки, половина - чоловіки; чотирьох вікових категорій: від 18 до 25 років, від 26 до 40 років, від 41 до 60 років і більше 60 років. Соціальний зріз: усі соціальні групи населення.
  • Мета опитування: - визначити, які зміни відбулися в житті киян з часу призначення А. Кінаха на посаду прем’єр-міністра України; - виявити погляди мешканців Києва стосовно того, чиї інтереси захищає Кабінет Міністрів України, очолюваний А. Кінахом; - з’ясувати, чи задоволені/не задоволені мешканці Києва діяльністю Кабміну; - визначити думку киян щодо необхідності негайної відставки Уряду, очолюваного А. Кінахом, та зўясувати механізм цієї відставки; - визначити рівень готовності киян до участі в акціях протесту, спрямованих на усунення чільних посадовців виконавчої влади.
  • Фома опитування: анкетування
  • Запитання, що містилися в анкеті: 1. Як змінилося Ваше життя за час правління уряду, що очолює А. Кінах? 2. Як Ви вважаєте, чиї інтереси обстоює Кабінет Міністрів України? 3. Чи повинен, на Ваш погляд, прем’єр-міністр та Уряд піти у відставку до кінця 2002 року? 4. Хто, на Вашу думку, має ініціювати усунення нинішнього Уряду України?
    РЕЗУЛЬТАТИ ТА АНАЛІЗ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ Активність респондентів
    Активність респондентів була досить високою. З 1403 громадян, до яких звернулися інтервўюери, лише 331 відмовилися взяти участь в опитуванні. Таким чином, рівень активності киян склав 76,41%. Однак більшість відмов була спричинена не байдужістю людей до теми опитування, а їх невдоволеністю діяльністю уряду, соціально-економічним станом країни і невірою в те, що їх думка може щось змінити в державі. Найбільша кількість відмов припадає на жінок віком від 25 до 35 років. Молодь - особи від 18 до 25 років - рідко відмовлялися взяти участь в опитуванні, але відповіді їх були переважно надто лаконічні, не аргументовані. Помітно, що значна частина молоді мало поінформована про політичну ситуацію в країні, більше того, в переважній більшості - не виявляє зацікавленості суспільно-політичними проблемами і політикою взагалі. Вікова категорія 35 - 60 років - це люди, які охоче йшли на контакт, докладно висловлювалися з кожного питання, оцінювали роботу владних структур, вказували на основні нагальні проблеми і навіть намагалися давати рекомендації стосовно їх розв’язання, незважаючи на своє песимістичне бачення перспективи розвитку України.
    ЗАПИТАННЯ ПЕРШЕ Як змінилося Ваше життя за час правління уряду, що очолює А. Кінах?
    Переважна більшість опитаних киян (51,49%) стверджує, що ніяких змін не відчули. Однак подібна оцінка якості свого життя свідчить не про те, що людям добре живеться, а навпаки, що гірше вже нема куди. Абсолютна більшість тих, хто охарактеризував стан свого життя терміном “не змінилося”, вкрай не задоволені соціально-економічним і матеріально-фінансовим становищем, в якому вони нині перебувають, і оцінюють його дуже негативно: “Не ощущаю работы правительства, потому что ничего не меняется”; “як було погано, так і лишилося” (жінка, 22 роки); “Ніяких змін в житті нашого народу останнім часу я не бачу” (чоловік, 56 років); “Ничего не меняется, и одно это уже тревожит... Просто надо что-то менять” (чоловік, 60+ років); “Життя не змінилось, і це погано”; “Тяжке життя - від зарплати до зарплати” (жінка, 48 років); “Как бомжевали, торговали - так и продолжаем” (продавець біля вокзалу); “Куди вже далі погіршуватися, адже і так голодуємо”. Водночас, репліки людей яскраво свідчать про те, що вони вже не вірять у можливість тих змін, які необхідні в країні: “Не змінилося життя, і, мабуть, не скоро зміниться” (чоловік, 30 років); “У нас вообще ничего не меняется” (жінка, 56 років); “Кучма кричит: “Меня выбрал народ”, а сам ничего со своим Кабинетом не делает”. Отже, розуміння нагальності реформ, на жаль, супроводжується песимістичною оцінкою перспективи їх проведення. Опитування виявило, що такий погляд на ситуацію в державі характерний рівною мірою практично для всіх вікових категорій населення. Втім певна надія на зміни в кращий бік у декого ще теплиться: “Народ зараз потроху соціально росте, починає розуміти: якщо мовчати - подохнеш!... то є надія, що він якось... об’єднається... і таки змінить щось” (чоловік, 67 років). Невелика частка респондентів відповіла, що відсутність змін їх цілком влаштовує і що жодна влада особливо не впливає на добробут: “Не знаю... Мне при нашем правительстве хорошо живется!”; “Мне всё-равно, кто будет премьером, кто там кого обворовывает... мне это неинтересно”. Відчувалась їхня непоінформованість - а то й взагалі небажання бути поінформованими - щодо діяльності уряду. Таке ставлення характерне здебільшого молодим людям, віком до 25 років. Порівняно небагато респондентів (10,35%) відповіли, що їхнє життя покращилося. Але тільки одиниці пов’язують ці покращення безпосередньо із діяльністю нинішнього Кабміну. Такої думки дотримуються переважно пенсіонери, які прямо заявляють: “Я пенсіонер, мені добре”. Хоча є й такі, які спершу відповівши “так, покращилося” - додають, міркуючи: “Ну так, додали ж там щось... до пенсії - і то добре... Але ж хіба то поможе, коли ціни ростуть в стільки раз швидше”. Серед людей середнього віку (30-50 р.), які змогли вказати на деякі позитивні зміни, домінувало пояснення, що тільки завдяки їх виснажливій праці їхнє життя не погіршується: “Особисто в мене - не погіршилося, але тільки завдяки моїм власним потугам.. А от у інших, наприклад, у більшості моїх співробітників - жахлива ситуація” (жінка, 39 років); “Нет, хуже не стало... но стало тяжелее. Для поддержания жизни на том же уровне надо больше работать... да какое там работать - пахать без просвета! (чоловік, 47 років); “Если в моей жизни что-то и улучшилось, то Кинах тут и рядом не валялся...”; “Життя як було не на “вищому” рівні, так і залишилося, а “верхам” все рівно”. Були й такі респонденти, які, говорячи про певне покращення, мали на увазі зміни не у власному житті, а в країні. При цьому вони посилались на статистичні дані про зростання макроекономічних показників або на “зовнішні прояви наявності коштів у держави” - реконструкцію Києва, зокрема. Висловлювались припущення, що влада створює ілюзію покращення добробуту населення, бажаючи, насамперед, справити враження на інші країни та міжнародні структури. Респонденти, між іншим, додають, що така поведінка не тільки посилює внутрішнє невдоволення серед збіднілих верств населення, а й погіршує імідж України в очах міжнародної спільноти, бо при надзвичайно низькому соціальному рівні, який приховати все одно неможливо, великі кошти витрачаються на вирішення питань не першочергового значення: “тільки про престиж думають, не про бідність народу” (жінка, 53); “Да с нас же все в мире смеються!.. они же знают, сколько украинских граждан имеют счета в заграничных банках, и какие суммы... они же видят, чё тут понавыстраивали... зачем это такой стране, где почти всё население ѕ нищее” (жінка, 53 роки) Велика частина анкетованих (29,38%) упевнено заявляла, що їхнє життя суттєво погіршилося. С каждым годом все хуже и хуже. Еще 3-4 года назад можно было чего-то добиться. Сейчас - ничего”; “погіршилося моє життя... усе йде до занепаду” (чоловік, 29 років). Великий процент цієї категорії складають особи пенсійного або похилого віку: “пішов на пенсію, не знаю як жити дальше” (чоловік, 60 років); “Моє життя нікуди не годиться” (чоловік, 60+ років); “Всі вони гади і живуть для себе, а не для народу” (жінка, 60+ років); “Да вообще никакой жизни нет, тут что, за пенсию проживёшь? Мы вообще никому не нужны, они только и ждут, когда мы поумираем” (чоловік, 70 років); “Кому - краще, кому - гірше... але загалом - народ злиденнішає!.. а злиденний народ не має власного “я”...” (чоловік, 67 років); “Життя погіршилось, с кожним наступним прем’єром воно стає все гірше і гірше”; “якби не допомагали діти, то, мабуть, не вижив би” (чоловік, 65 років); “Бандити, тільки на себе працюють! Мені 70 років, а я ще працюю, це нормально?..” Очевидно, що чим менша економічна незалежність цих людей, тим більшою є їх залежність від політики уряду; у всіх них відповідно сформувалося негативне ставлення до неї. Серед працездатного населення домінує незадоволення рівнем заробітної плати і проблемами, пов’язаними із працевлаштуванням: “Уряд не працює так, як треба. Він зробив так, що рівень безробіття в країні - неможливий!.. це ж підвищує злочинність! Чого люди ідуть красти? Того, що повітря їсти не будеш. Уряд повинен всіх працевлаштувати” (жінка, 58 років). Студент університету ім. Драгоманова говорить: “Кілька років тому мій батько мав постійний заробіток, а зараз йому доводиться відпрацьовувати, розповсюджуючи листівки”. Інші скаржаться: “Уже не то что работу, подработку найти трудно”. Досить багато опитуваних порівнювали діяльність уряду Кінаха і Ющенка, наголошуючи, що за останнього в них була хоча б надія на краще: “Уряд Ющенка і Тимошенко був кращий, йому вірили” (жінка, 30 років). При цьому окремі респонденти висловлювали свій погляд щодо того, чому Ющенку не вдалося втриматися при владі і втілити в життя заплановані ним реформи: “Ющенко, ви розумієте, такий... як би то сказати... вольяжний...” (чоловік, 67 років); “В Ющенка занадто м’який характер” (жінка, 59 років). Варіант “важко відповісти” вибрали 8,78%. В основному це були люди, які не могли співвіднести у часі терміни правління нинішнього уряду і зміни в рівні свого добробуту. Були й такі, які розважливо зазначали, що результати проявляються не одразу: “Мало часу пройшло, щоб робити висновки”; “Поки ми відчуємо наслідки того, що вони там творять, Кінах встигне тихо піти у відставку” (чоловік, 57 років) Слід відмітити, що практично всі респонденти спрямовували своє невдоволення нинішнім станом на президента, навіть у першу чергу на нього. У відповідь на поставлене запитання стосовно змін за час функціонування Кабінету міністрів на чолі з Кінахом, вони автоматично переходили на особу президента: “Життя погіршилося однозначно!.. Все гірше і гірше, а Кучма не хоче іти геть. Треба зняти. Погано нам”. Ті ж опитувані, які заявляли, що уряд їх цілком влаштовує, окремо зазначали, що президент - ні. Отже, більшість киян не задоволені діяльністю існуючого уряду і не сподіваються від нього реальної підтримки в плані покращення свого матеріального стану.
    ЗАПИТАННЯ ДРУГЕ Як Ви вважаєте, чиї інтереси обстоює Кабінет Міністрів України?
    Здавалося б, чиї інтереси може обстоювати Уряд держави, як не національні, але, на думку більшості (понад 85%) респондентів, теперішній Кабінет Міністрів України зацікавлений у реалізації зовсім інших інтересів. Лише 13,9% опитаних дотримуються думки, що Уряд А. Кінаха діє на захист національних інтересів:Так, вважаю Кінаха людиною, яка, незважаючи на брак досвіду, намагається відстоювати національні інтереси” (чоловік, 40 років); “Украина неплохо защищена” (чоловік, 35 років). Але люди не спромоглися дати ані чіткої аргументації власної відповіді, ані навести прикладів, як саме уряд дбає про національні інтереси. Окрім того, в таких відповідях здебільшого відчувалась невпевненість: “Кабмин отстаивает, наверное, наши интересы, национальные. А вообще, кто его знает” (жінка, 24 роки). Деякі відповіді, хоч і позитивні, виявляли сумнів людей щодо компетентності Уряду в питанні захисту національних інтересів України: “Уряд обстоює наші інтереси, але не так, як треба” (чоловік, 63 роки); “Уряд національний, хоч дуже слабкий” (чоловік, 20 років). Певна частка респондентів, що вибирала варіант “національні”, заявляла, що Уряд просто мусить обстоювати наші інтереси, бо це його призначення ѕ за Конституцією. Але з їхніх коментарів ставало зрозуміло, що це не оцінка роботи Кабміну, а тільки позиція громадян щодо того, яким повинен бути уряд країни: “Хочеться сподіватися, що все ж національні!”; “Хто його знає, що вони собі роблять, але мусить національні інтереси підтримувати”; “Повинен національні відстоювати, а які ще?”. Така реакція властива насамперед молоді 18-25 років. У старших вікових категоріях кількість осіб, які схиляються до варіанту “національні”, значно менша. Проте більшість опитаних все-таки сходиться на тому, що Уряд України не відстоює інтереси народу і держави. 47,85% респондентів впевнено заявили, що Кабмін обстоює кланові інтереси, оскільки влада знаходиться в руках цього самого клану: “У нас представники клану знаходяться при владі” (жінка, 46 років); “Уряд явно клановий, це видно, як говориться, неозброєним оком”; “Наш Уряд, хоч і до Росії ставиться добре, з народом заграє, але захищає свої, кланові інтереси”. Деякі опитувані із знанням справи говорили, що нині в Україні діє декілька правлячих кланів: “раніше був один клан, а зараз багато, от уряд їм і служить”; “...ділять і ділять Україну між собою”. Можна було почути навіть таку думку: “Треба писати ясніше: не кланові, а злодійські інтереси” (жінка, 65 років). Люди не стримували емоцій, говорячи про те, в чиїх інтересах діє влада: “всі вони жлоби і бандити, проте нічого не зміниться, це система така” (чоловік, 58 років); “Всі вони бандити і с..., розігнати їх усіх треба” (жінка, 63 роки). Невелика частка опитуваних, стверджуючи, що уряд обстоює кланові інтереси, додатково зазначала, що загалом цей владний клан проросійськи налаштований і політику проводить вигідну Росії, а прем’єр-міністр є “ставлеником російського капіталу”: “Росія в Україні - це теж свого роду клан”; “Скоро російські клани скуплять все” (чоловік, 50 років), “все продають російським кланам, готові продати Україну” (жінка, 35 років). Але були й такі, які просто заявляли, що “Уряд обстоює інтереси російські, а не національні” - 4,76%. При цьому відповіді цієї групи респондентів часто кореспондувалися з аргументами тих респондентів, які зазначали відповідь “кланові”: “Все йде до зближення з Росією” (чоловік, 19 років); “Уряд обстоює і російські, і кланові інтереси” (чоловік, 54 роки); “Клани російсько-українські захопили все, і Кучма з ними” (чоловік, 63 роки). Значний відсоток (12,50%) опитаних вибрав варіант “інше”. Називалися різноманітні версії, найпоширенішими серед яких були:
  • власні інтереси: “Вони всі борються за свої інтереси. Нехай ідуть у відставку” (жінка, 38 років); “Наш Уряд думає тільки про себе. Я навіть голосувати не ходжу” (жінка, 33 роки); “Каждый там заботится лишь о себе” (жінка, 28 років); “Всі вони відстоюють тільки власні інтереси” (чоловік, 57 років); “Жити - погано, а вони для себе все гребуть”, “Інтереси відстоює свої”; “Вони для себе все. Зняти їх разом з Кучмою”; “Свої інтереси він відстоює, а чиї ж іще? На народ їм плювати!”; “свої власні інтереси і своїх приближених” (чоловік, 60 років); “Він працює сам на себе” (чоловік, 43 роки); “Кабмін обстоює свої власні інтереси” (жінка, 23 роки).
  • особисто Кучмині: “Кінах - не справжній прем’єр, він маріонетка в руках у Кучми” (чоловік, 42 роки); “інтереси обстоюються взагалі неясно які, кучмівські, видно” (жінка, 30 років); “обстоюються інтереси переважно тіньових структур і Кучми під прикриттям національної ідеї”(чоловік, 19 років); “Кто их в правительство засунул, того интересы они там и отстаивают” (чоловік, 21 рік). Багатьом людям було важко зорієнтуватися, чиї саме інтереси обстоює Кабмін. Тому 20,99% сказали, що не знають, що відповісти, однак всі вони, не вагаючись, заявляли, що влада в жодному разі не піклується про народ і його інтереси: “Да чиї угодно, тільки не наші!” (жінка, 54 роки); “Керівництво нічого не робить для народу. З нами ніхто не рахується” (жінка, 63 роки); “Влада в нас не чесна” (жінка, 22); “... за мене ніхто не думає. Нам краще вже не буде” (чоловік, 68 років); “Інтереси точно не народні відстоюються” (чоловік, 28 років). Деякі респонденти не могли відповісти на поставлене запитання, оскільки є “необізнаними в таких питаннях і взагалі…далекі від політики”. Загалом, відповіді респондентів на друге запитання засвідчили доволі низький рівень довіри народу до уряду зокрема і до влади взагалі. На думку абсолютної більшості киян, Уряд України є фактично антинародним, антиукраїнським, таким, що не здатен задовільно працювати. Така незадовільна оцінка діяльності Уряду спонукала людей до логічного висновку: “потрібен новий Уряд, не клановий” (чоловік, 25 років).
    ЗАПИТАННЯ ТРЕТЄ Чи повинен, на Ваш погляд, прем’єр-міністр та Уряд піти у відставку до кінця 2002 року?
    Рівно половина опитаних висловилася за те, що Уряд повинен піти у відставку, і якнайшвидше. Мотивують таку позицію люди приблизно однаково - скаржаться на рівень життя, на те, що уряд недостатньо приділяє увагу піклуванню про добробут держави і населення, не вирішує основних суспільно-політичних проблем - тобто не виконує своїх завдань і задекларованої програми. Висловлюються кияни дуже емоційно, а це яскраво свідчить про те, що вони обурені пустими обіцянками владців, не вірять у їх порядність і компетентність: “Мы для них мусор. Они пенсии не платят. Надоели. Пиджаки не сходятся на них. Такое правительство нам не нужно. Коммунисты должны снять их” (чоловік, 63 роки); “Теперішнє керівництво не може зробити з України те, що вона може собою являти” (чоловік, 24 роки); “Керівники - бандити! Уряд - антинародний! Це очевидно. Треба їх змінити” (чоловік, 19 років); “Ми і повинні скинути цих упирів!” (жінка, 45 років); “Бандократію розвели. На гіляку - сволочей! Нехай на пенсію поживуть, - от тоді побачимо” (жінка, 62 роки); “Треба їх усіх у в‘язницю... або вивезти на Соловки”; “Тошно смотреть, что они творят” (жінка, 45 років); “Работают неэффективно. Нужно освежать органы власти” (жінка, 33 роки); “Так як вони працюють, їх усіх треба повиганяти” (жінка, 60+ років); “Може, хтось нормальний прийде і я хоч тоді зможу згадати запах м‘яса” (жінка 38 років); “пора сказать правительству “до свидания”, а то и “прощай”, зачем нам эта тряпка”; “хватит с них”, “он же не выполнил ничего”; “Уже не первый день сидит и ничего не получается. Если за границей приходит новое правительство - то это видно сразу”; “Кінах не на своєму місці - треба зняти і його, і Кучму, і його "шайку" теж. Щоб пішли і дали людям жити”; “Вся система гнила на всіх рівнях”. Хтось у запалі вигукнув: “А для чого чекати кінця року?” (чоловік, 52 років), а один з респондентів навіть запропонував: “Вообще нужно отменить должность премьер-министра”. Надзвичайно велика частка опитаних казала, що потрібна відставка не тільки Уряду, а й президента: “Кінах - лялька в руках Кучми. Знімати треба обох” (чоловік, 28 років); “Давно пора їх усіх прибрати разом з Кучмою”; “хай іде у відставку з Президентом” (чоловік, 66 років); “Я за імпічмент, а коли змінюється президент, змінюється і Уряд” (жінка, 24 роки). Водночас, були громадяни, які підтримували ідею відставки прем’єр-міністра, але висловлювалися проти відставки президента: “Правительство должно уйти, но президент пусть работает! Чего на президента нападают, - сами же выбирали” (жінка, 24 роки). Так само траплялись такі, які дотримувалися думки, що всі посадовці мають працювати до завершення терміну їхніх повноважень: “От я вважаю, що на який період владу обрано чи призначено - стільки часу вона й має пропрацювати” (жінка, 34 роки). Але це радше винятки, одиниці. Слід відмітити, що деякі респонденти, що дали ствердну відповідь на це запитання, дещо вагалися, бо не знали, чи буде від зміни Уряду якийсь позитивний результат: “Так, уряд повинен у відставку... але якщо на зміну прийде хтось кращий” (жінка, 21 років); “Вот только, даст ли это хоть что-нибудь”; “Поміняти Уряд треба, а ось чи це поможе, точно не знаю” (жінка, 35 років). Проти відставки Кабміну висловилося 27,99% опитаних. Більшість з цієї групи респондентів проти відставки не тому, що вважають діяльність Уряду ефективною, а тому, що майже переконані, що це не дасть жодних зрушень на краще: “...новий навряд чи буде кращим за цей ...”; “Пусть работают. Другой точно такой же будет”; “Чи Уряд піде у відставку, чи не піде, - нічого не зміниться” (чоловік, 45 років); “Не треба міняти шило на мило” (жінка, 55 років); “Это бессмысленно. Где гарантия, что будет лучше?” (чоловік, 56 років); “Всі вони однакові. Нехай залишається” (чоловік, 67років). І готові вдовольнитися тим, щоб хоч змін на гірше не було: “Цей уряд не зробив нічого поганого, навіщо його усувати?” (чоловік, 26-40 років); “Звичайно, Кінах ѕ це зло для України, але на його місце мітить Медведчук, а це катастрофа” (жінка, 39 років). Крім того, багато людей дотримуються погляду, що для досягнення покращення рівня життя населення і розвитку економіки взагалі, насамперед необхідна стабільна влада: “...якщо кожного року змінювати Уряд, то роботи не буде”; “Має працювати Уряд. Не потрібно їх міняти. Потрібна постійна, кропітка робота” (чоловік, 67 років); “Скільки вже можна цих відставок, як немає порядку?” (жінка, 27 років); “Не хочется эскалации конфликтов” (чоловік, 30 років); “Кінаха поважаю, але живу дуже бідно. Дадуть десятку, то й добре. Якщо зняти цього, то немає кандидатур. Знову почнеться бійня”. Деякі до того ж вважають, що на відставку і формування нового апарату Кабміну просто зайвий раз доведеться витрачати бюджетні кошти: “Якщо знімати їх, то багато грошей піде. Краще їх на пенсії пустити”. Ще 22,01% киян не змогли визначитися, підтримують вони відставку чи ні. Їхні вагання пов’язані передовсім зі скептичним ставленням до можливості знайти хорошу, більш прийнятну кандидатуру на посаду премўєра: “я не вижу лучшего варианта” (чоловік, 25 років). Але більшість опитаних песимістично заявляла свю невіру в те, що комусь взагалі вдасться здійснити зміни при існуючій державній системі: “...Україною зараз керують олігархічні клани і зміна Уряду мало що може змінити ...” (чоловік, 45 років). Аргументи, які наводили респонденти цих двох категорій, фактично ідентичні. І ті, й інші мали сумніви, чи відставка матиме позитивні результати, чи наступник Кінаха дійсно зможе професійно й компетентно взятися за справу впровадження в Україні суспільно-політичних і економічних реформ. Також у суспільній свідомості усталилася думка, що особи, які знаходяться при владі, вже накралися, а нові посадовці прийдуть з новими “апетитами” і корупція від цього посилюватиметься: “Новопризначені завжди голодніші, їм більше треба буде красти” (жінка, 48 років); “Пускай еще пока набивает карман... какая разница, кто будет воровать?… новые, может, больше потребностей иметь будут...”; “Мене постав туди, я стану такою самою, як Кучма” (жінка, 38 років). Підсумовуючи, можна сказати, що серед киян, незалежно від того, чи підтримують вони відставку Уряду, чи ні, домінує скептичне ставлення до влади і взагалі до перспектив розвитку нашої держави за чинного режиму. Люди у своїй масі вже зневірилися. Вони розуміють, що Україну має очолити сильна особистість, що має високий рівень народної довіри, але такої на сучасному етапі не бачать.
    ЗАПИТАННЯ ЧЕТВЕРТЕ Хто, на Вашу думку, має ініціювати усунення нинішнього Уряду України?
    Четверте запитання викликало найбільше вагань. Переважна більшість людей, причому не лише тих, які не могли визначитися, а й тих, які чітко уявляли, хто має виступити ініціатором відставки уряду, заявляли, що реально ніхто не може змусити уряд піти у відставку: “Президент, Верховная Рада и другие уже доказали, что они ничего не могут”. Крім того, слід також враховувати, що 27,99% не вважають відставку уряду необхідною. Дуже малий відсоток громадян (8,96%) висловили думку, що відставку Уряду має ініціювати Президент, оскільки це питання - у межах його компетенції. Ця група опитаних вважає, що саме Президент має усунути голові Кабміну, бо “саме він пропонував кандидатуру А. Кінаха на посаду прем’єра”, тож і “власні помилки має виправляти сам”; “Президент має вміти в своїй хаті лад навести…якщо він - чесний чоловік”; “Відставка Кінаха буде для Кучми останньою можливістю реабілітуватись перед народом за власні невдалі дії!” (жінка, 46 років). Утім, майже всі вони наголошували, що хоч з правової точки зору саме такий механізм відставки є прийнятним, але насправді до подібних дій Президент не вдаватиметься, оскільки Кінах поки що його влаштовує: “Уряд і Президент обстоюють одні кланові інтереси, то їм просто немає сенсу топити один одного”; “Президенту такий стан справ, як є, вигідний” (чоловік, 19 років); “От коли вже його сильно припече, він (Кучма) і “здасть” його сам” (чоловік, 25 років). Багато респондентів не сумнівались: щоб змінити уряд, “треба спочатку нормального президента!” (чоловік, 40 років): “По мне, так Президента надо снять, а не Кинаха”; “Кучма - вор і бандит. Йому все ні по чому” (чоловік, 39 років). Дещо більша частина опитаних (13,34%) покладали функцію відставки Уряду на Верховну Раду. При цьому вони теж посилалися на закони, що регламентують питання призначення й відставки уряду: “Вотум недоверия так и напрашивается” (жінка, 32 роки). Окрім того, багато людей були справді переконані, що саме Верховна Рада може це здійснити, оскільки опозиційні сили набрали більшість на парламентських виборах: “Ну а чьи ж это полномочия? Только Верховная Рада и способна это сделать.”; “Верховна Рада, як чи не єдиний в державі легітимний орган” (чоловік, 45 років). Хоча були й такі, які піддавали сумніву здатність опозиційних партій продемонструвати єдність в цьому питанні: “Розпустити його (уряд) мала б Верховна Рада, якби вона чітко виконувала покладені на неї повноваження.” (чоловік, 28 років). Опитувані, які вибирали варіант “інше” (10,63%), вказували безпосередньо на опозицію на чолі з Тимошенко, Симоненком і Морозом як на єдину силу, що здатна скинути Кучминих ставлеників” (жінка, 70 років). Прозвучала тут іще одна цікава думка: “повинна бути якась спільність влади і народу: Верховна Рада і народ повинні якось об’єднати зусилля спрямовані на усунення нинішнього уряду” (чоловік, 45 років). Але в основному відповідь “інше” давали люди, які схилялись до думки, що на даний момент немає жодного органу, жодної сили, здатної ініціювати зміну виконавчої влади. Аналогічні аргументи наводили й ті люди, яким було “важко відповісти” (23,79%). Зовсім невеликий відсоток респондентів (6,34%) висловились за те, що Кінах повинен піти у відставку за власним бажанням. При цьому вони наголошували, що основною підставою для його рішення повинно бути розуміння ним того факту, що некомпетентна, несамостійна, неініціативна людина, до того ж яка не має довіри у народу, не може керувати Урядом Української держави: Кінах сам повинен зрозуміти, що він не може нічого вдіяти і він не має підтримки, а тому повинен піти”; “Пусть Кинах уйдёт сам, если он нормальный человек”; Якщо А. Кінах - порядна людина, то має сам подати у відставку”. Водночас, більшість людей переконана, що Кінах самостійно не здатен піти навіть на такий крок: “Сам він не піде. Поки що. Не найближчим часом. Та й не сам - йому “підкажуть”, ті, кому він підлеглий” (чоловік, 44 роки); “Хотілося, щоб сам пішов, але хіба у нього вистачить на це совісті і здорового глузду!” (чоловік, 45 років); “Мав би він піти за власним бажанням, але в нашій країні цього не станеться”. Більшість опитаних (36,94%) впевнена, що відправити Уряд у відставку повинен народ. Той факт, що саме ця відповідь набрала найбільше голосів респондентів, свідчить про те, що люди зневірилися у можливостях чинного режиму досягти нового формату соціально-економічного динамізму в суспільстві. Тож ставка робиться на “низи”, тобто на народ, який повинен розхитати підгрунтя існуючої системи: Уряд нічого доброго не зробив і народ через протести повинен відправити його у відставку” (чоловік, 25 років); “Президент, правительство - одна большая сложная система, где все без конца друг друга покупают. Может, народ хоть что-то попытается сделать…” Деякі посилалися на конституційні постулати, що джерелом влади в Україні є народ, який і має приймати рішення стосовно її підтримки або усунення: “У нас народ головний, він і повинен вирішувати” (чоловік, 59 років); “Такі принципові питання має вирішувати народ” (жінка, 31 рік). Люди сходяться на тому, що вже давно настав час активізувати народу свої зусилля у напрямі зміни влади: “надо усунути, уже пора шевелитися” (чоловік, 67 років); “якщо народ не буде вимагати референдум, то і не буде змін” (чоловік, 31 рік); “народ має вигнати і Кучму, і Кінаха, і сам встановити владу” (чоловік, 66 років). Такі висловлювання свідчать про революційні настрої чималої частини киян: “Революція! Верховна Рада його не зніме” (чоловік, 52 роки). Серед них були й такі, що допускали навіть можливість застосування силових методів для досягнення мети - зміни влади. Однак, обираючи відповідь “народ”, велика кількість опитаних все ж таки висловлювала невпевненість, що українці здатні революції робити. Відтак песимістичних коментарів звучало дуже багато: “Та хіба ж народ хтось слуха?” (жінка, 56 років); “Народ, мабуть, нічого не зробить. Важкий на підйом”; “Нет у нас общности”; “Усунути Уряд повинен народ, але такого не відбудеться” (жінка, 21 рік); “народ у нас лінивий і дурний, як стадо баранів”. На додаткове запитання інтерв’юерів “Як Ви ставитеся до акцій протесту, спрямованих проти діючої влади?” кияни в основному, відповідали: “прихильно”. Досить поширеною була відповідь на кшталт: “На мітинг піду обов’язково. Цей уряд - бандюки” (жінка, 50 років). Навіть висловлювалися побажання, щоб акції були масштабнішими. Втім, часто респонденти говорили: “...морально підтримую, але на демонстрацію не піду...”; “Я пасивний протестант. Хоча Ющенко мені подобався більше” (жінка, 60 років). Самі готові взяти участь в акціях опозиції тільки половина з тих, які в принципі схвалюють проведення таких акцій. Причин досить пасивної реакції цієї групи людей є декілька. Головне, що стримує їх від активної участі, є особисті проблеми, зайнятість, робота: “Я мушу працювати на декількох роботах, бо у мене сім’я… треба якось крутитися, виживати. В мене просто немає часу на це” (чоловік, 47 років). Деякі люди зізналися, що вони бояться проявляти свою активну громадську позицію, оскільки працюють у державних організаціях, установах і їм просто погрожують звільненням у разі участі в будь-яких пікетуваннях чи демонстраціях: “Нас попередили: щоб ніхто з вас і не думав виходити протестувати... а в мене в хаті - двоє студентів... Ви на камеру, надіюсь, не знімаєте?!” (жінка, 43 роки). Крім того, значну частку таких “пасивних прихильників” складають люди, розчаровані результатами вже проведених акцій протесту, діяльністю демократичної опозиції взагалі: “демонстрації нікому не потрібні, все одно ці протести нічого не дають”; “Чесно вам скажу: я колись бачив, як дивляться ті чиновники з вікон униз, на пікетувальників... Як на дрібних мурашок - “метушаться собі, то й нехай” - після того мені просто розхотілося брати якусь участь” (чоловік, 47 років); “на те пікетування було смішно дивитися. Плачевне видовище!.. хто на такі протести увагу зверне?!” (жінка, 24 роки). Інтерв’юери відмічають, що серед опитуваних практично не було людей - противників акцій протесту як таких; негативна оцінка, по суті, стосувалася тільки неефективних форм їх проведення.
    ВИСНОВКИ
    Результати опитування громадської думки на тему: “Діяльність Уряду України очима киян”, що проводилося Інститутом трансформації суспільства на замовлення Української Національної Консервативної партії 5-6 жовтня 2002 року в м. Києві, дають підстави зробити певні висновки. Сьогодні серед киян здебільшого домінують такі загальні настрої: по-перше, гостре невдоволення владою в Україні взагалі і діяльністю Уряду зокрема; по-друге, впевненість у тому, що Кабінет Міністрів України не спроможний відстоювати національні інтереси нашої держави, оскільки сам є ланкою кланового режиму, що усталився в країні; по-третє, невіра у здатність і бажання чинного режиму спрямувати рух держави в напрямі демократичного розвитку, соціального й економічного прогресу; по-третє, прагнення до зміни влади, відставки нинішнього Президента і Кабінету Міністрів; по-четверте, переконання в тому, що рушійною силою системних трансформацій в Україні наразі може бути тільки народ, оскільки правових механізмів усунення від влади заплямованих і неефективних керманичів у нашій державі не вироблено. Слід також відмітити деякі важливі моменти, виявлені під час відповідей респондентів на чотири питання анкети, що характеризують суспільні орієнтації мешканців Києва. Питання 1. В абсолютної більшості киян (понад 85%) не відбулося зростання доходів і відповідно підвищення рівня добробуту, а це означає, що в країні не створено умов для реалізації ділової активності громадян як основного джерела формування багатства будь-якої держави. У своїй масі респонденти називали однакові проблеми, які їх турбують: невідповідність рівня заробітних плат і пенсій цінам, зростаюча інфляція (подеколи прихована), непосильні податки, корупція тощо. Але, якщо люди середнього віку переймалися зазвичай розміром пенсійних виплат, то більшість пенсіонерів, особливо чоловіків старших 65 років, не виявляли інтересу до рівня заробітків працездатного населення; рівно ж і до рівня оподаткування в країні. Натомість, людей, віком від 20 до 40-50 років, надміру високі податки дуже турбують, вони вважають податковий тиск чи не найголовнішим стримуючим фактором розвитку вітчизняної економіки і саме в цьому найбільше винуватять уряд. Називались також такі проблеми, як погане функціонування галузей освіти, науки, медицини; неналежна увага з боку держави до розвитку української мови, культури, книговидання. Питання 2. Катастрофічними для Уряду України, очолюваного А. Кінахом, можна назвати висновки, одержані в ході виявлення думки громадян щодо інтересів, які обстоює Кабмін. Опитування показало, що лише трохи більше 13% киян вважають, що Український Уряд вболіває за національні інтереси держави і захищає їх. Більшість респондентів вважає, що влада в Україні зрослася з кланами в єдиний режим, а відтак має з ними єдині інтереси і відстоює їх на всіх рівнях. Жахливо, що люди вже звикли сприймати існуючу владу в Україні як корумповану, незалежно від персоналій. Питання 3. Не менш вражаючою виявилася думка киян щодо доцільності відставки нинішнього Кабінету Міністрів на чолі з А. Кінахом. Половина з опитаних переконана, що це потрібно зробити не тільки обов’язково, а й негайно, не чекаючи кінця 2002 року. Питання 4. Люди не вірять нинішній виконавчій владі і розуміють, що вона не спроможна власноруч змінити ситуацію в країні. Ні Президент, ні Верховна Раді, ні сам глава Уряду не здатні зробити рішучі кроки в напрямі демократизації суспільства і створення умов для побудови цивілізованої заможної України. Тому найбільше респондентів (майже 37%) висловили думку, що не бачать іншої сили, спроможної змести антинародний режим, як народ. Водночас, люди нарікають на відсутність згуртованості демократичних сил, потужної опозиції і гідного лідера, які б могли очолити народні маси для боротьби з режимом, що геть прогнив. На цій підставі в настроях киян відчувається певна розгубленість і сумніви в результативності акцій протесту, що їх сьогодні організовує опозиція по всій країні. Попри те, що 90% опитаних підтримують ці акції і ставляться до них позитивно, однак узяти в них безпосередню участь бажає лише кожен десятий. Найбільшу готовність відстоювати на вулицях своє право на гідне майбутнє виявляють переважно особи віком від 45 до 55 років, здебільшого чоловіки. Прикрим для подальшої перспективи нашої держави є те, що найменше розуміння і навіть незацікавленість діяльністю Уряду та політикою взагалі спостерігається в осіб віком від 18 до 25 років. Вони вагалися з відповідями, часто давали суперечливі оцінки й намагалися уникати коментарів. Лише деякі з них мали власну більш-менш чітко сформовану думку стосовно поставлених запитань, що свідчить про апатичність молоді і їх неактивну громадянську позицію. Жінки-респонденти також здебільшого виявляли апатію у ставленні до влади, опозиції та перспектив розвитку нашої країни. Таким чином, оцінка киянами діяльності Уряду, очолюваного А. Кінахом, виявлена в ході опитування, проведеного в Києві 5-6 жовтня 2002 року, була жорсткою: в столиці панує невдоволення роботою Кабінету Міністрів, невіра у його спроможність відстоювати інтереси українського народу і переконання в необхідності якнайшвидшого усунення від влади.
  • [обговорити на форумі] [підписатися на матеріали]

    версія для друку
    версія для друку

    © Інститут Трансформації Суспільства 2004-2017. При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на сайт "Інституту Трансформації Суспільства" є обов'язковим.
    Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
    Контактні телефони: (044)235-98-28      (044)235-98-27
      

    bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache